Побачити Алькор - Володимир Львович Єшкілєв
Кілерша обшукала розвідницю, знайшла в кишенях її модних мисливських штанів ще дві обойми, розкладний ніж, мініатюрний ліхтарик, електрошокер, розібраний мобільник, гроші і фотографії, які зробив Головастик.
«Ось воно що, — присвиснула Космічна Мавпа. — У Карни очко зіграло».
Знайти відеокамери було справою кількох хвилин. Їй дуже кортіло допитати дівку, яку вона раніше не бачила серед учениць «Ока Півночі», але до «три-одинадцять» уже мчали джипи з ворогами, а тягти дівку з собою в неї не було жодної можливості. Тому Космічна Мавпа скрутила Людмилі руки і ноги дротом, кинула її у ванну обличчям донизу, закрила зливний отвір і розкрутила на повну кран з гарячою водою.
— Якщо боги з тобою, то виживеш, — сказала вона розвідниці, яка під струменем окропу почала подавати ознаки життя. Вийшовши з ванної, Космічна Мавпа зарядила зброю, прихопила іграшку і залишила пастку порожньою.
Розділ 31
— Людмилу я взяв на роботу чотирнадцять місяців тому, — нагадав присутнім директор. — Можемо припустити, колеги, що чаклун почав розробляти підходи до Храму ще відтоді. Маємо справу з ретельно спланованою операцією.
До дверей кабінету хтось постукав.
— Заходьте.
— Корецькі на базі, — доповів з порога Пальц. — Жодних пригод, Іване Ваграновичу, все чисто, хвостів не бачив. Малу Скоченку ми помістили у кімнаті відпочинку, а Романа з донькою — у приміщеннях над гаражами. Охорона в курсі. Мої хлопці поїхали за продуктами і водою.
— А Микола Семенович де?
— Зараз сюди підійде. Він малу влаштовує, показує їй де і що.
— Він у нас турботливий, — посміхнувся Дашковський, який, за наказом шефа, тепер теж займався темою «Храм».
— Кабарда — правильний дядько, — сказав Лавр. Як і більшість в агентстві, він не любив Дашковського (шкода, що не він виявився «кротом»). Але спеціалістом той був першокласним.
— Не будемо чекати, починаємо нараду, — вирішив директор.
«Третя нарада за добу, — приречено подумав Лавр. — Це ж скільки можна радитись?!»
— Коли мені почати розмову з Наталією? — спитав він.
— Ну не зараз, — розвів руками шеф. — Уже пів на першу ночі. Дівчинка стомлена після усіх переїздів.
— Зрозумів.
— От і добре, — директор обвів поглядом усіх, хто зібрався. — Значить, пройдемо по фактах. Факт перший: Людмила на базу не приїхала. Ми дали ментам наводку. Вони вже шукають автівку, а до ранку усі пепеесники[42] і дільничі отримають її фото.
— А як ви її позиціонували перед ментами? — поцікавився Дашковський.
— Як таку, що пропала. Факт другий: ми перевірили ті дані про сім'ю і минуле Людмили, які вона давала куратору при прийомі на роботу. Все справжнє. Вона дійсно Д'ячишин Людмила Михайлівна, вісімдесят сьомого року народження, неодружена, випускниця університету за спеціальністю «політологія». Поки що нам не вдалося з'ясувати, на якому етапі свого життя вона зійшлась із чорним магом і на якому рівні вони спілкувались. З Агамовим і Сулименком теж ніяких її зв'язків не виявлено. Дуже грамотно все зроблено, навіть не віриться, що вона попалилася на такій дрібниці, як окультний перстень.
— А перстень справді окультний? — поцікавився Олег Маркович.
— Це вже «факт номер три». Ми звернулися до масонів за консультацією щодо персня. Нам надіслали таку ось довідку, — шеф надів окуляри і прочитав з листка:
«На руці сфотографованої жінки перстень типу „магічний кристал“, або „ганар“. Виконаний з білого металу, скоріше всього з платини, у формі чотирикутної пірамідки, яка закріплена на семикутній зірці. На променях зірки вирізано руни, які складають абревіатуру гасла: „Високо стоїть Вежа Куї“. Перстень використовується в окультній традиції Тага як особистий знак приналежності до числа обраних служителів Кола Валломи. Для України ця відзнака дуже рідкісна, позаяк переважна більшість адептів традиції Тага живуть і практикують на території Російської Федерації, Казахстану і Киргизстану. Носій персня має право керувати членами Тага з нижчих ієрархічних рівнів і вимагати від них абсолютної покори і повного підпорядкування його владі. Але ієрархічний рівень носія персня є нижчим за рівень Жерця Тага. Вперше перстень такого типу було зафіксовано у 1889 році в м. Самарі. Носій такого персня був затриманий поліцією при спробі проникнення з невстановленою метою до кафедрального собору, і опис персня залишився в поліцейському архіві».
— Сатаністи якісь… — промурмотів Олег Маркович.
— Не сатаністи, а якась хитра «традиція Тага», вам же ясно сказали, — виправив його Дашковський. — Нема нічого гіршого, колеги, ніж порпатися в окультизмі. Буде купа менінгіту і ноль на виході. Це неконкретна публіка.
— Вони самі нас зачепили, — нагадав Пальц.
— Факт четвертий, — вів далі директор, не звертаючи уваги на пікіровки підлеглих. — Росіяни повідомили нам, що жіночі відбитки, знайдені у квартирі Скоченків, належать громадянці Росії Анісімовій Галині Павлівні, вісімдесят дев'ятого року народження, уродженки міста Воронежа, засудженій за статтями 213 і 214 Кримінального кодексу Російської Федерації за хуліганство і вандалізм. Судячи з усього, вандалізм був серйозним, бо дванадцятирічній пацанці суд відважив по повній. Громадянка Анісімова утримувалася спочатку в спецінтернаті, потім на «малолєткє» і у психіатричній клініці з листопада дві тисячі першого до липня дві тисячі шостого року. Характеристика — невротичка, схильна до крайніх проявів антисоціальної поведінки та агресії з елементами садизму. Ну, це ми про неї і самі знаємо. Після дві тисячі шостого даних про неї у росіян немає. Є фотографія Анісімової, яка, в принципі, ідентифікує її як саме ту особу, котру зазнімкував на свій стільниковий вбитий нападник.
— Такі різні дівки, а обидві приплили до чаклуна, — резюмував Пальц. — Ну що спільного у Людмили з цією психопаткою?
— Це свідчить лише про те, — зауважив Дашковський, — що чаклун гарний організатор і вміє використовувати вихідців з різних соціальних прошарків. Де треба думати — використовує випускницю університету, а де треба різати і стріляти — відморожену психопатку.
— Га-ли-на, — Олег Маркович вимовив ім'я кілерші, немов пробуючи його на смак. — 3 латини «галліна» — курка, а «галена» — свинцевий блиск.
— Ну і нащо ви це сказали? — єхидно поцікавився Дашковський. — Ми і так знаємо, що ви ерудована людина.
— Просто так сказав, — насупився старшин технік.
— Найцікавіше, — додав до міркувань Пальца і Дашковського Лавр, — що і випускниця університету, і психопатка здобули у чаклуна один і той самий ієрархічний ранг. Далеко не найнижчий. Значить, не така вже вона й відморожена, ця Анісімова Галина Павлівна. Ерікан її цінує.
— Ну, ти у нас глибокий психолог… — почав Дашковський, але його наїзд на Грінченка перервав прихід
