Загадковий нічний інцидент із собакою - Марк Геддон

А потім замислився, що мені робити далі.

Між дахом сараю та великою рослиною, яка перевішується через паркан від сусідів, мені було видно сузір’я Оріон.

Люди кажуть, що Оріон дістав таку назву, оскільки Оріон був мисливцем, а сузір’я схоже на мисливця з кийком, луком і стрілами, ось так:

Але це справжні дурниці, оскільки це просто зорі, і точки можна з’єднати так, як вам заманеться, і тоді воно буде схоже на пані, яка махає парасолем, або на кавоварку місіс Шиєрс, що була зроблена в Італії, має ручку й випускає пару, або на динозавра:

І в космосі немає жодних ліній, тож можна з’єднати якусь частину Оріона із Зайцем, або Тельцем, або Близнюками й сказати, що це сузір’я має назву Гроно винограду, або Ісус, або Велосипед (тільки за часів Давньої Греції та Риму не було велосипедів, а саме тоді Оріона назвали Оріоном).

У будь-якому разі Оріон — не мисливець, не кавоварка й не динозавр. Це просто Бетельгейзе, Беллатрікс, Альнілам, Рігель і ще 17 інших зірок, чиї назви мені не відомі. Це ядерні вибухи, які відбуваються за мільярди миль звідси.

І це правда.

Я не спав до 3:47. То було востаннє, коли я дивився на годинник перед тим, як заснув. У ньому є циферблат із підсвіченням, і він горить, якщо натиснути на кнопку, тож я міг визначати час у темряві. Мені було холодно, і я боявся, що прийде Батько та знайде мене. Але в саду я почувався безпечніше, оскільки заховався.

Я багато дивився на небо. Мені подобається дивитися на небо вночі в саду. Інколи, улітку, я виходжу надвір уночі з ліхтариком і планісферою — а це два пластикові диски, простромлені посередині булавкою. На нижньому є карта неба, а у верхньому є апертура, тобто отвір параболічної форми, і її можна обертати, щоби побачити ту ділянку неба, яку буде видно певного дня та певного року на широті 51,5° на північ від Ґрінвіча, а це широта, на якій стоїть Свіндон. А більша частина зоряного неба завжди по інший бік землі.

І коли ти дивишся на небо, то знаєш, що дивишся на зірки, які за сотні й тисячі світлових років звідси. А деяких зірок уже навіть не існує, оскільки їх світло так довго йшло до нас, що вони встигли померти, або вибухнути, або перетворитися на червоних карликів. І тоді здається, що ти дуже маленький, і якщо в тебе в житті проблеми, то варто замислитися над тим, що вони, що називається, незначні, а це означає, що вони такі малі, що їх можна не брати до уваги під час якихось розрахунків.

Я не дуже добре спав через холод і через те, що земля піді мною була горбкуватою та колькою, а Тобі постійно шарудів у клітці. Остаточно я прокинувся на світанку, коли небо стало оранжевим, синім, пурпуровим, і я почув пташиний спів, так званий Вранішній Хор. І я залишався на тому самому місці ще 2 години й 32 хвилини, а потім почув, як Батько вийшов у сад і гукнув:

— Крістофере?.. Крістофере?..

Тож я роззирнувся й знайшов старий, покритий брудом пластиковий мішок, у якому колись були добрива, і я, разом із кліткою Тобі та спеціальною скринею для їжі, протиснувся в куток між стіною сараю, парканом і баком для дощової води й укрився мішком з-під добрив. Потім я почув, що Батько йде у глиб саду, тож дістав із кишені свій швейцарський армійський ніж, вийняв пилку й затис у руці на випадок, якщо він нас знайде. Я почув, як він відчинив двері сараю й зазирнув усередину. Потім я почув, як він сказав: «От лайно». А тоді я почув його кроки серед кущів збоку сараю, і моє серце дуже швидко забилося, і я почувався так, наче в грудній клітці знову з’явилася повітряна куля, і я гадаю, що він зазирнув за сарай, але я цього не бачив, оскільки ховався, і він мене також не побачив, оскільки я почув, що він знову пішов у сад.

Тоді я вирішив причаїтися, подивився на годинник і причаївся на 27 хвилин. А потім почув, як Батько заводить двигун свого фургона. Я знав, що це його фургон, оскільки часто чув цей звук, і він лунав неподалік, і я знав, що то не була жодна з сусідських машин, оскільки люди, які вживають наркотики, мають житловий трейлер «фолксваген», у містера Томпсона, який живе в будинку № 40, є «Воксголл Кавальє», а в людей, які живуть в будинку № 34, є «пежо», і всі вони звучать по-різному.

Коли я почув, що він від’їхав від будинку, то зрозумів, що можна виходити зі схованки.

Тоді мені довелося вирішувати, що робити далі, оскільки я більше не міг жити в одному будинку з Батьком, адже це було небезпечно.

Тож я прийняв рішення.

Я вирішив, що піду й постукаю в