Оповідь Артура Гордона Піма (збірник) - Едгар Аллан По

план. Петерс піднявся на палубу, де його відразу гукнув Аллен, якого, либонь, тут і поставили тільки з тією метою, аби стежив за тим, що відбуватиметься на баку, а не для чогось іншого. Доля негідника вирішилася вмить і без жодного звуку; наблизившись до нього недбалою ходою і з безтурботним виразом, ніби збирався погомоніти, Петерс ухопив його за горло і перекинув через фальшборт, перш ніж той устиг писнути. Потім Петерс покликав нас, і ми приєдналися до нього. Першою нашою турботою було чимось озброїтися, хоча доводилося пильнувати, бо на палубі не можна було стояти й секунди, не тримаючись за що-небудь, і щоразу, коли судно заривалося носом у воду, через палубу перекочувалися величезні хвилі. Нам треба було також поспішати, бо щохвилини на палубі міг з’явитися помічник капітана й поставити людей до насосів, адже не було сумніву, що бриг швидко набирає воду. Після тривалих пошуків ми не знайшли нічого більш підходящого, як два держаки від насосів, одним озброївся Огастес, другим – я. Потім ми стягли з Роджерса сорочку і скинули труп у море. Ми з Петерсом спустилися в кубрик, а Огастеса залишили вартувати на палубі; він став на тому самому місці, де стояв Аллен, обернувшись до кают-компанії спиною, отож якби хто-небудь із помічникових поплічників визирнув назовні, він навряд чи відрізнив би його за вахтового.

Опинившись у кубрику, я негайно став переряджатися в мертвого Роджерса. Дуже допомогла нам сорочка, яку ми стягли з мерця, бо то була ні на що не схожа, якогось особливого крою блуза із голубої трикотажної матерії з широкими поперечними білими смугами – небіжчик носив її поверх іншого одягу. Натягши блузу, я заходився споруджувати собі штучне черево, що скидалося б на жахливо роздуте черево трупа. З цією метою я запхав під блузу кілька зібганих простирадл – і вийшло, як треба. Розпухлі руки я виготовив, надівши білі шерстяні рукавиці й набивши їх усіляким ганчір’ям, що валялося в кубрику. Потім Петерс прикрасив мені обличчя: спочатку натер його білою крейдою, а тоді намазав кров’ю, взятої з порізу на його пальці. Не забули ми і про багрову смугу, яка затуляла мені око й надавала воістину страхітливого вигляду.

Розділ восьмий

Коли в тьмяному світлі від ліхтаря я подивився на себе в уламок дзеркала, що висів у кубрику, мене опанував такий моторошний жах перед своєю зовнішністю, яка так нагадувала страшного мерця, чию роль я хотів зіграти, що весь похолов, затремтів і ледве зміг набратися мужності, аби не відступитися від свого наміру. Хай там як, а обставини вимагали від нас рішучих дій, і ми з Петерсом вийшли на палубу.

Там усе було спокійно і, тиснучись до фальшборту, ми троє прокралися до кают-компанії. Двері були прочинені й заклинені внизу, на верхній сходинці, дерев’яними брусочками, які не давали ні щільно їх причинити, ні зненацька розчахнути поштовхом знадвору. Крізь щілини біля дверних завіс ми легко могли роздивитися, що робиться всередині. Тепер стало очевидно, що ми вчинили дуже слушно, відмовившись від думки захопити заколотників зненацька, бо вони явно були насторожі. Лише один з них спав, причому лежав він під самим трапом, маючи напохваті рушницю. Решта сиділи на матрацах, принесених сюди з койок і постелених просто на підлозі, й відбували якусь серйозну нараду. I хоча вони щойно пиячили, як свідчили два порожні глеки та кілька олив’яних кухлів, що валялися неподалік, вони не так набралися, як звичайно. Всі були озброєні ножами, в одного чи у двох за поясом стриміли пістолети, а зовсім поруч лежало на койці багато рушниць.

Перш ніж остаточно вирішити, як нам діяти, ми досить довго дослухалися, про що вони там говорять. Досі ми домовилися тільки про те, щоб перед тим, як на них напасти, паралізувати їхню волю, налякавши їх привидом Роджерса. Вони саме обговорювали свої піратські плани, і ми чітко розібрали тільки те, що вони мають намір з’єднатися з командою шхуни «Шершень», а якщо вдасться, то захопити шхуну, аби згодом здійснити великомасштабну розбійницьку операцію, подробиці якої ніхто з нас не розчув.

Хтось згадав про Петерса, а помічник капітана щось відповів, але дуже тихо, й ми нічого не розібрали, потім він додав уже голосно: «Ніяк не збагну, навіщо Петерс панькається з отим капітановим виродком на баку і чим скоріше обидва полетять за борт, тим ліпше». На ці слова ніхто не відповів, але ми відчули, що їх сприйняли схвально всі, хто був у кают-компанії, у тому числі й Джонс. Я був збуджений до краю, тим більше, що ні Огастес, ні Петерс, як я міг бачити, не знали, що нам робити далі. Особисто я подумки заприсягся продати своє життя якомога дорожче і не піддаватися ні страху, ні слабості.

Рев вітру в снастях та гуркіт хвиль, які перекочувалися через палубу, заглушував голоси, і ми чули, про що говорилося в кают-компанії лише в хвилини короткочасного затишшя. В одну з таких пауз ми виразно розібрали, як помічник капітана звелів комусь піти на бак і наказати тим паскудним шмаркачам з’явитися сюди, де за ними можна наглядати, бо «він не потерпить ніяких темних справ на борту брига». На наше щастя, шалена гойданка не дозволила виконати це розпорядження негайно. Кок уже підвівся з матраца, щоб іти по нас, коли раптом корабель круто нахилився і так рвучко, аж я думав, щогли не витримають і зламаються, і його жбурнуло й стукнуло головою в двері каюти по лівому борту, причому двері гойдалися всередину, а в кают-компанії зчинилася метушня. На щастя, нікого з нас не зірвало з місця, отож ми встигли швидко відступити на бак і похапцем розробити план подальших дій до того, як чорний кок виліз нагору чи радше висунув голову з люка, бо на палубу він так і не вийшов. Від того місця, де був, він не зміг помітити, що Аллена немає, і тому крикнув йому про наказ помічника капітана.

– Чую! – зміненим голосом відгукнувся Петерс, і кок негайно спустився вниз, нічого не запідозривши.

Обидва мої товариші сміливо рушили на корму й спустилися до кают-компанії, причому Петерс причинив за собою двері нещільно, як вони стояли й раніше. Помічник капітана зустрів їх з удаваною привітністю і сказав Огастесові, що за добру поведінку він дозволяє йому перебратися до кают-компанії і зараховує його до своєї команди. Потім налив моєму другові півкухля рому і змусив випити. Все це я бачив і чув, бо