Saint Porno. Історія про кіно і тіло - Богдан Логвиненко

від якого я не так давно відмовилась. Я не знаю, як нас знову поставили на майданчик разом. Агент, мабуть, вважав, що коли я з ним безпосередньо не знімаюся, то можна ставити, нічого страшного. Але мене нудило від одного його вигляду. Коли він почав до мене лізти під час зйомок — я просто їх зупинила і сказала, що на це не підписувалась. Звісно, режисер зупинила зйомку, переговорила з ним, і нічого не відбулося. Але вся ця історія поставила свою зарубку на моїх неймовірно радісних історіях із Санкт-Петербурга. З жінками-режисерками взагалі значно краще працювати, вони більше розуміють і відчувають. Але з Нікою я більше не знімалася. Вона, насправді, чудова жінка, з якою приємно вести дискусії, і в нас навіть досить споріднене почуття гумору, але як режисер вона просто витискає усе, що може, зі своїх акторів, і перетворює знімальний майданчик на якийсь треш і погром. Крем АзазелЛо

Зазвичай я поверталась зі зйомок і дуже хотіла сексу. На роботі ти не можеш розслабитись, забагато треба контролювати: пози, погляди, звуки. Неможливо розслабитись. Після зйомок я така голодна: «Хлопця мені!»

Часто мене накривало хвилею якогось ейфоричного піднесення після робочого дня. Їдеш додому і щасливо усміхаєшся всім і всьому, сяєш і майже танцюєш серед натовпу, відчуваєш якусь всесильність, новий рівень свободи, порушення нового бар’єру, це неможливо тримати всередині. І мені завжди посміхались у відповідь, хлопці звертали шиї, навіть якщо йшли з дівчатами, підходили знайомитись і не просто «підкочували», а спілкувались радісно і здивовано, їх цікавила не я — ніколи не ходжу по вулиці у сексуальному одязі, як кажуть дівчата «у товарному вигляді», не люблю зайвої уваги, — але їх притягувало моє сяйво, вони наче хотіли підзарядитись від нього.

Я ніколи не вживала тяжкі наркотики, у мене є свій власний — адреналін. Ти стаєш залежною від цієї ейфорії, від нових вражень. Вони тягнуть мене далі і далі, це переживають усі, хто подорожує автостопом, стрибає з парашутом, займається дайвінгом, роуп- джампінгом, альпінізмом. Мені до смерті нудно жити в статичному середовищі, страшенно некомфортно в моногамних стосунках, я постійно відчуваю нестачу різноманітності, мене постійно турбує все те, що проходить повз. Вантажні потяги, цистерни яких наповнені не нафтою, а адреналіном, проносяться повз мою уяву, і я знову йду далі, в пошуках пригод.

Одного такого вечора мені згадалась давно прочитана цитата. Я знайшла книжку, розгорнула і з подивом прочитала саме те, що відчувала весь цей час.

«Тепер у ній, у кожній частинці її тіла, скипала радість, яку вона відчувала, як пухирці, що колють усе її тіло. Маргарита почувалася вільною від усього. Крім того, вона зрозуміла з усією ясністю, що саме сталося те, про що ще зранку казало передчуття, і що вона покидає віллу і колишнє своє життя назавжди».

Це — мій крем Азазелло і найголовніша причина, чому порноексперимент переріс у регулярні поїздки, яких я щоразу з нетерпінням чекаю.

Жалість

Зйомка в порно для хлопців — неабияка праця. Вона значно складніша, потребує набагато більшої фізичної витривалості від чоловіків, ніж від жінок, хоча вважається, що навпаки. Суспільство жаліє і сварить дівчат, а хлопців, які знімаються у порно, вважають щасливцями, що вхопили Бога за бороду. Але мені завжди усіх факерів було шкода. Вони втомлюються значно швидше, ніж дівчата, вони мають бути такими витривалими, аби записати сет навіть на годину. Хлопцю потрібно перед десятком людей поставити член і триматись так — буває, що навіть цілу годину. Деякі не можуть розслабитися, вони п’ють таблетки і після зйомок виглядають зовсім не як альфа-самці, а як порожні, вижаті лимони. Усе, що викликають хлопці після зйомок, — жалість. Під час зйомок режисери і помічники завжди піклуються про дівчат, коли є якась пауза, тисячі разів питають, як почуваєшся і чи, може, щось треба, а хлопці стоять збоку і дрочать. Їм треба тримати член під час перерви, щоб одразу після неї почати зйомку.

У акторів з СНД величезні проблеми. По-перше, на цьому ринку немає чоловіків-порнозірок. Чоловіче порно в Росії — безособове. Серед чоловіків я знаю лише чотирьох більш-менш адекватних акторів, іноді трапляються просто випадкові новачки, і вони геть усі страшенно непрофесійні. Я зустрічала лише двох, що потрапили зі своїм досвідом у Європу.

Уяви, що навколо тебе купа людей. Всі ржуть, їдять, щось п’ють, ходять туди-сюди, а їм треба поставити член по дзвінку чи кінчити по дзвінку. Їм дуже важко. Дівчата лежать і чекають, а хлопці дрочать по п’ять хвилин поза камерою. Іноді до цього залучають дівчину, що знімається, вона має ставити хлопцю член, особливо якщо вони у стосунках.

У них проблеми не з потенцією, проблеми в голові. Вони банально не люблять те, чим заробляють собі гроші на життя. Бо для них — це хліб насущний, але в їх середовищі заведено не любити місце, оточення й умови, у яких ти заробляєш на свій хліб. Це частина психології, заробіток — це одне, а життя — щось інше. Мені здається, якби вони справді любили секс — все було б простіше. А так, як є, — в Росії майже усі актори кінчають від того, що дрочать, а європейські й американські актори — від сексу на знімальному майданчику. На практиці це так: ми відзняли вже з хлопцем усі сцени і підійшли до фіналу, коли йому треба кінчити на мене. Ми робимо перерву, я могла б навіть випити в цю перерву кави, але мушу чекати, бо йому треба як слід подрочити — просто щоб кінчити. Це напруга, яку неможливо передати словами, це сором, який відчуває актор і який переноситься на всіх навколо, він відчуває, що не може, і всі намагаються не