Я, ти, наша ненависть - Ельма Кіраз
— Гарно брешеш, — Марта посміхнулась йому і пішла геть. Що робити далі вона зовсім не знала, але чомусь всередині зʼявилося якесь дивне тепло від того, що сказав Дмитро. Це було приємно, але водночас лякало її, адже вона дуже боялася закохатися.
— Вже набагато краще. Мені подобається, — сказав керівник до Назара, переглядаючи пророблену ним роботу.
— Дякую. Я намагався довести все до ідеалу.
— Тільки ось тут…— чоловік постукав олівцем в одному місці в ескізі, — мені чогось тут не вистачає. Якогось елементу.
— Хм, — Назар потер підборіддя, — знаєте, у мене є портфоліо ще з університету. Там я малював нариси чогось подібного. Не вдало звісно, але може я б міг показати?
— Принесеш завтра обовʼязково, бо проект вже варто завершувати. А сьогодні можеш бути вільний.
Назар попрощався і швидко покинув офіс. Сьогодні у нього був поганий настрій і від цього поганий день, тому працювати було надзвичайно важко. Він взагалі не розумів, що з ним відбувається. Це була робота мрії, заради якої Назар працював непокладаючи рук, а тепер йому якось так важко і не дуже приємно бути на такій посаді. Такі думки відвідували його часто, але чоловік боровся з ними, бо це наче був прояв слабкості. Пройшовши повз кафе, в якому був вранці, Назар мимовільно згадав ту дівчину Марту, з якою познайомився. Вона здавалася йому дуже дивною і більше зустріти її чоловіку не хотілося. Прийшовши додому, першим ділом він поліз до своєї шафи, в якій був абсолютний хаос, щоб знайти старий університетський альбом. Назар не памʼятав, куди саме його поклав, то ж довелося переривати всі полиці. Із одної з них йому під ноги полетіла коробка, вміст якої розсипався на підлогу.
— Ще цього не вистачало, — втомлено видихнув він і спустився, щоб все зібрати.
Виявилося, що це були старі фото, про які Назар успішно забув. Усміхнувшись спогадам, він вирішив трохи їх переглянути, але вже за декілька хвилин пошкодував про це, бо там виявились фото з їхнього фіктивного весілля, які Назар робив для свого дідуся як доказ. Він у гарному костюмі, Марта у білій весільній сукні. Вони щасливі, вони обіймаються, цілуються, танцюють, розрізають торт. Все це виглядало надто по-справжньому. Хоча, спочатку для Назара все так і було. Першою думкою було просто розірвати всі фото і викинути. Але він лише зі злістю жбурнув їх у коробку. Далі з підлоги Назар підняв декілька фотографій самої Марти, які зберігав ще задовго до цього, коли був таємно у неї закоханий. На них була зображена мила усміхнена дівчина. Цими знімками Назар часто милувався, особливо тоді, коли вона погодилась на його пропозицію. Він уявляв їхнє щасливе життя, уявляв своє щастя поруч із коханою дівчиною. Спогади викликали в чоловіка несвідому посмішку. Назар ніжно провів пальцем по фотографії, де був портрет Марти і просто завис на декілька секунд. А потім із ще більшою злістю кинув знімки у коробку, необережно позбирав інші фото і голосно закривши коробку, жбурнув її назад у шафу. Його серце безжально калатало. Назар не хотів цього памʼятати, за ці три роки Марта знищила його кохання і все добре, що між ними було. Він тільки і мріяв, щоб розлучитися, то ж не розумів, чому перегляд якихось дурних фото змушує його згадувати те, що він колись відчував. Альбом Назар так і не знайшов або ж більше вже нічого не хотів шукати, бо в голові наче гудів вулик. Пройшовши на кухню, він став біля вікна і дивився кудись далеко і знову закрадалися думки про Марту. Про те, де вона зараз, чи в безпеці, чи щаслива.
А Марта тим часом сиділа у старенькому мʼякому кріслі з чашкою кави і думала про своє життя. А точніше про присутність у ньому непотрібного їй чоловіка. В голові дівчини раз за разом прокручувались звинувачення сестри, які були зовсім безпідставними. Чи може не зовсім. Бо з кожною новою зустріччю з Дмитром, ненависть до нього потрохи згасала, а дівчина агресивно поводилася лише зі звички. Проте це все дуже лякало її. Розумом вона зовсім не хотіла ніякої симпатії до колишнього чоловіка сестри, особливо після сьогоднішньої ситуації. Але десь глибоко в серці їй було приємно, що хтось отак залицяється до неї, дарує квіти, говорить приємні слова. Бо навіть коли ще Назар був у неї безтями закоханий, то таких вчинків не робив. Деколи він зайвий раз боявся навіть з нею заговорити. А потім з їхнім «прекрасним» шлюбом все зійшло нанівець. І якщо раніше Марта не хотіла бачити Дмитра, бо готова була його просто побити, то тепер вона боялась цих зустрічей. Боялася, що піддасться його словам і погрузне у дурних почуттях.
