Цурпалки - Марина Соколян

тугу, а весь той галас потрібен для заповнення лункої порожнечі їхніх дірявих душ. Ні, це мені не допоможе.

Ще якийсь час я шукав любов у точках перетину страху і сподівання. Якось в одному магічному фоліанті я прочитав про такий маргінальний стан, коли людина майже очікує на диво, на якийсь знак, який змінив би плин долі. Вони були ладні вхопитись за першу ліпшу дурницю, і вона ставала їхнім сенсом. Але так напевне було в ті часи, коли ще діяли закони почуттів. Сьогодні тут володарює метушня. «Від другої платформи відходить поїзд у незвідане. Прохання до проводжаючих в останній путь вийти з вагону.» Я швиденько зіскакую з підніжки.

Вечоріє. Я йду, натикаючись на химери, які пхають мене своїми кам’яними крильми і лайливо перемовляються. Невже і справді нічого не залишилося?

Аж раптом я бачу Його. В його замріяних очах віддзеркалюється світло ліхтарів, на вустах зміїться посмішка-передчуття. А! Він таки той, кого я шукаю — закоханий, який вірить, чекає побачення і сподівається на взаємність. Останній трубадур, шляхетний прапороносець прекрасних пристрастей. Ну що, Магістре, як вам це? Дійсно, ну повинен же був бути хоч один! Він іде собі до коханої, не знаючи навіть, що якраз зараз рятує світ.

Він підходить до віконця кіоску. Нахиляється і щось промовляє. Я не розчув, тому мені довелося відкрутити запис трохи назад. Що?! Ні, лише не це!

— Привіт, Михайлич. Мені дві пляшки пива і пачку дешевої резини.

Редукція, панотче! Втоптані в багнюку, бліді квіти сподівань.

Я зрозумів, що таки програв.

Примітки

1

За нас (фр.)

2

Коли вино відкорковане, його треба випити (фр.)

3

Друзі Бога (фр.)

4

На землі Ларіда

Хтось втрачає, а хтось отримує.

На жаль, друже мій,

Ми втратили багато:

Ми втратили нашу Панну.

На жаль, друже мій!

Чи зможемо ми її віднайти?

(фр., «Chanson d’Aude»)

5

У стані (фр.)

6

Чи не могли б ви повторити, мсьє? (фр.)

7

Charles Baudelaire. Les Litanies de Satan.

8

Відомий польський сексолог, автор книг «Секс в культурах світу», «Нетиповий секс» та ін.

9

Верховне божество зороастрійського пантеону.

10

Знаю, висів я

На вітру серед гілля

Дев’ять довгих ночей,

Простромлений списом,

Присвяченим Одінові,

В жертву самому собі,

На дереві тому,

Чиї корені сягають

Глибин незвіданих

Слово Високого (давньоісл.)