Книга Балтиморів - Жоель Діккер

Добре їй тут, тепло, матінка м'яка.

Виросте доросла — їй розкриє мама

Всі інгредієнти. І вона так само

Запече індичку на родинне свято.

Але ж буде смачно доньчиним малятам! [1]

Вчителька доручила Гіллелеві занести того вірша Кнуряці і сказати, що він мусить прочитати його на День подяки; вона хотіла їх помирити. Того ж таки дня Гіллель подався до Кнурової хати. Відчинила йому мати, яка попровадила його до Кнура. Той лежав у ліжку і переглядав комікси. Гіллель сказав йому, що треба зробити, і віддав вірш.

— Ану покажи! — попросила Кнурова мати, яка аж не тямилася, дізнавшись, що син її виступатиме на сцені.

— Не лізь! — відтяв Кнуряка. — Нікому не покажу мого вірша! Це буде найбільший сюрприз на святі!

Він сів на ліжку і, витуривши за двері Гіллеля з матір’ю, почав захоплено читати вірш. Полюбляв він красуватися на сцені, то тут уже одведе душу! З такої нагоди мати придбала костюм з камізелькою і погукала на свято рідню, щоб усі побачили, як чудово читає її синуньо. Дитина її особлива, і тепер ніхто в цьому не сумніватиметься.

У День подяки в актовій залі не було де яблуку впасти. У першому ряду сиділи Реддани з фотоапаратами і відеокамерами, вони підбадьорливо плескали в долоні. Вистава з переселенцями і вампаноагами здобула величезний успіх, сцени про День подяки за нашого часу — теж. Потім на сцену вийшов Кнуряка. На нього спрямували світло прожектора, він набрав повітря в груди і почав:

Вільям Шарбурґ

«Смачні мамині екскременти»

День подяки нині —

Свято у родині.

Запах смаковитий на усеньку хату.

То індичку смажить матінка на свято.

Як же гарно пахне! Збіглися на запах

Тато, доня й цуцик на куценьких лапах.

Мама, як індичка, вдалася на славу.

Як же всі хвалили ароматну страву!

Таточко радіє,

Доня робить тосі,

Цуцик лиже яйка,

То вже наїмося!

А малій же доні стриматись несила: