💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Скарбничка невдахи - Шапкін

Скарбничка невдахи - Шапкін

Читаємо онлайн Скарбничка невдахи - Шапкін

 

   Я вибив товсті двері ударом ноги. Він, як і завжди, сидів та гортав свої папери, курячи при цьому своє червоне Мальборо. Дивно, попри усі звуки ззовні, попри зброю в моїх руках, він навіть не підвів погляду. 

 

   — Агов, старий, я прийшов звільнитися, — сказав я, навівши на нього дуло. Нарешті, він подивився на мене крізь свої прямокутні давні окуляри, що вже встигли пожовтіти. 

 

   — Бачу. Задоволений собою? 

 

   — Ще й як. Лишився лише ти. 

 

   — Скажи мені, Грицю, хто ти? Ти знаєш? 

 

   — Я це я, — мої слова його насмішили. 

 

   — Авжеж. Зараз ти думаєш так. Та без мене, ким ти будеш? Коли здихаєшся мене, що буде?

 

   — Я не розумію про що ти. 

 

   — О, ще й як розумієш. Без мене ти ніхто. Ти гадаєш, що я забрав у тебе життя, та я був тим, хто давав тобі ціль жити. Я! — мої нерви не витримали цієї маячні. Я зробив останній постріл, витративши останній патрон, покінчивши з усім. 

 

   Було ще темно, та десь здалеку починало світати. Я сів на тротуар під ліхтарем та закурив. Дивно, я наче викидав цю пачку. Неважливо. Тепер я вільний. Від усього. Почулись уроки за спиною. Біля мене хтось сів. Я не бачив обличчя. Та впізнав голос. 

 

   — Ще не здох? — питав я, навіть не подивившись вбік. — Чого тобі ще? 

 

   — Прийшов попрощатись. Можливо, я не дуже задоволений тим, що ти зробив, та все ж радий. Ще трохи і ти зможеш жити звичайним життям, як і усі інші. Захочеш — одружишся, зробиш дітей, побудуєш дім, і різну іншу срань. Захочеш — будеш одинаком, добʼєшся чогось, втілиш мрії. 

 

   — Розберусь. 

 

   — Ну що ж, прощавай, Григоріє. Всього доброго, — він одягнув капелюх, поправив комір свого сірого плаща та пішов у пітьму. 

 

   — Прощавайте, бос. 
 

   Григорій сидів так ще деякий час. Ранок був холодним. Сонце проганяло темні хмари. Панував спокій та тиша. Десь здалеку почали їздити автомобілі, відчинялися магазини, над головою пролетів літак, що за мить зник у просторі. На ньому не було жодного теплого одягу, але, схоже, він цього не помічав. До нього спокійно прийшла Валерія та, ніби не вперше, взяла його за руку та кудись повела. 

 

 

 

             

Кінець

Відгуки про книгу Скарбничка невдахи - Шапкін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: