Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

З тих часів з нами залишився Ерні, незмінно дбаючи про те, щоб ми потрапили додому в цілості та безпеці. За роки знайомства ми стали сильно довіряти йому, а він почав називати себе нашим «татусем», адже дбав як про рідних. Ерні ніколи не забував привітати нас зі святами, а коли ми святкували щось вдома, то нашими постійними гостями завжди були Джейн, Ерні та його дружина Хлоя.

Й ось, вкотре ми йшли до таксі, що стояло біля будинку.

Я забралася на переднє пасажирське сидіння і привіталася:

— Привіт, Татусю Ерні.

— Привіт, люба, — весело озвався той.

Задні дверцята відчинилися, і подруги залізли в салон автомобіля, по черзі вітаючись з Ерні. Він подивився в дзеркало заднього виду, не розуміючи причини зовсім невластивої нам тиші, що повисла. Але, помітивши широкі усмішки, поцікавився:

— Коліться, що трапилося? Чого такі щасливі?

Ми з дівчатами змовницьки переглянулися. Моллі сиділа на задньому сидінні посередині, і, нахилившись до Ерні, тихо відповіла, ніби розкривала величезний секрет:

— Завтра ми їдемо на відпочинок до океану.

Він свиснув і, знову подивившись у дзеркало заднього виду, спитав:

— До якогось дорогого готелю?

— Ні, ми їдемо відпочивати з наметами на покинутий пляж. — Вікі схилилася вперед і склала руки на спинці сидіння Ерні. — Готуватимемо на багатті, плаватимемо в океані, слухатимемо музику, танцюватимемо для душі й дивитимемося на зірки.

— Це ж дуже хороша новина! — вигукнув він. — А то ви ніколи не відпочивали нормально. Більше зблизьтеся, може, краще дізнаєтеся один одного. Думаю, це вам піде на користь.

— А як твої справи? Як там Хлоя? — поцікавилася я.

— Все добре! Передавала всім привіт і подякую за ту шикарну сукню, що ви їй подарували, — відповів Ерні. — І, як завжди, кличе в гості.

За мить на його обличчі розпливлася задоволена усмішка, немов у кота, що чекає свіженького молока, і, кинувши на нас швидкий погляд, він додав:

— Від мене окрема подяка. Сукня справді шикарна, а на Хлої сидить просто неймовірно. Щиро кажучи, цей подарунок був більше для мене.

На останній фразі Ерні повернувся до мене й пограв бровами, викликавши тим самим сміх.

Мене завжди захоплювали їх із Хлоєю стосунки. У них досить велика різниця у віці — десять років. Хоч разом вони й давно, але більше були схожі на молодят. Хто-хто, а ці двоє не страждали від нестачі кохання.

Ерні пам'ятав Хлою ще зовсім дитиною. Він часто казав: «Я виростив свою кохану». І, як не дивно, це було правдою.

Їхні батьки були сусідами, добре дружили й часто їздили разом відпочивати. Певна річ, на Ерні лишали сусідську дитину. Йому, звісно, спочатку це не подобалося. Але коли маленька дівчинка почала перетворюватися на гарну дівчину, Ерні зрозумів, що закохався. Під час навчання в іншому штаті він приїжджав додому тільки на свята, що допомагало уникати частих зустрічей. А коли навчання закінчилося й довелося повернутись, Ерні сподівався, що старі почуття давно зникли. Якою ж дурістю це виявилось! Спочатку прекрасна сусідка рідко траплялася на очі, але згодом Ерні зрозумів, що вже сам шукає зустрічі з нею. Доходило до того, що він викидав різні продукти, щоб піти до сусідів. А коли прийшло усвідомлення, що тримати почуття в собі більше немає сил, Ерні нарешті вирішив зізнатися.

Хлоя, у свою чергу, ще з пелюшок була шалено закохана в сусіда красеня. Ставши старшою, вона всіляко шукала зустрічі з Ерні. Зрозумівши, що він уникає її, Хлоя вирішила піти ва-банк. Наважившись зізнатися хлопцеві в почуттях, її подиву не було меж, коли він зробив це першим.

Зазвичай, Ерні розповідав цю історію на їхню річницю. Садив нас із подругами навколо себе й починав: «Ох, це був дивовижний сонячний день! Як зараз пам'ятаю, це було тринадцяте червня. Сидячи на порозі будинку, я довго думав, що ж сказати Хлої, як пояснити свої почуття. Я глянув на годинник — тринадцять хвилин на другу. «Число нещасливе», — подумав я, але все ж таки вирішив не відступати! Ніколи не вірив у прикмети. Повільно підвівшись і сунувши руки в кишені, я подався до сусідського будинку. Дівчата, ви навіть уявити не можете, наскільки я був здивований, побачивши прекрасну Хлою, яка йшла назустріч. Вона помітно нервувала, а я, наче втративши мову, стояв, як бовван. Хлоя теж зупинилася, дивлячись на мене широко розплющеними очима. Чесно, на мить здалося, що вона ось-ось втече. Але, якимось дивом усе сталося само собою. Підбігши до Хлої, я обійняв її, міцно притискаючи до грудей. Вона ж розплакалася, у відповідь обіймаючи мене за талію. Я нахилився й прошепотів їй на вушко: «Я кохаю тебе». Моєму щастю не було меж, коли почув тихе і боязке: «І я тебе кохаю». Коліна настільки сильно тремтіли, що я навіть не зміг поцілувати дівчину, яка щойно відповіла взаємністю. Перший крок був за нею. Хлоя стала навшпиньки й ніжно торкнулася моїх губ своїми. Отак, дівчата! Буває, справжнє кохання ходить прямо під носом».

З того моменту їхні серця поєдналися! Ось тільки Ерні та Хлоя не уявляли, що батьки навряд чи зрозуміють закохану пару. Все закінчилося тим, що вони разом втекли, навіть ні на хвилину не задумавшись.

— Е-рі-ко. Про що мрієш? — сміючись, спитав Ерні, клацаючи пальцями перед моїм носом.