Комедії - Жан Батист Мольєр
Охоче в серце нам свячений встромлять ніж.
На цих дурисвітів наш вік тепер багатий;
Побожне ж серце теж не трудно розпізнати.
Чимало є таких правдивих за наш час,
Що можуть прикладом зробитися для нас.
От Арістон, Оронт, згадайте й Періандра,
Та й Алсідама теж, Полідора, Клітандра,
Усякий їм оддасть таку, як треба, честь,
Бо не лукавії, бо в них чеснота єсть,
Бо не сидить у них чванливість неможлива,
Побожна їх душа прихильна й милостива,
І голосно вони не судять справ людських,
Та й не навчають нас, бо мають те за гріх.
Хай інші тішаться препишними словами,
Вони ж своїм життям орудують над нами.
Вони в душі людській не бачать тільки бруд
І добре думають про весь наш грішний люд;
Нема в них хитрощів, інтриг вони не знають,
А тільки, щоб як слід прожити в світі, дбають;
Нема в них з грішником завзятої війни;
Єдиний тільки гріх ненавидять вони;
Не обстають вони за інтереси неба
Ще з більшим запалом, ніж задля його треба.
От справжні люди, от зразок вам чесноти,
От приклад, що за ним усім нам треба йти.
А ваш укоханий зовсім не тої вдачі.
Ви щиро хвалите його чуття гарячі,
Але фальшивий блиск вам очі засліпив.
Оргон
Коханий братику, скінчили ви?
Клеант
Скінчив.
Оргон
(відходячи)
Ну, зоставайтеся ж.
Клеант
Іще два слова, брате,
Про інше: хочу я Валера нагадати,
Ви слово подали, що буде він ваш зять.
Оргон
Так.
Клеант
І обрали день, коли його звінчать?
То правда.
Оргон
То правда.
Клеант
Чом же ви з весіллям забарились?
Оргон
Не знаю.
Клеант
Чи невже думки в вас одмінились?
Оргон
А може.
Клеант
Чи слова ви марно даєте?
Оргон
Цього я не скажу.
Клеант
Бо перешкод на те
Немає вам, щоб ви вчинили, як казали.
Оргон
По тому…
Клеант
Хочу я, щоб ви не хитрували.
Про це довідатись просив мене Валер.
Оргон
Чудово.
Клеант
Що ж од вас йому сказать тепер?
Оргон
Що хочете.
Клеант
Але конечна е потреба
Знать ваші заміри. Які вони?
Оргон
Кажімо без крутні.
Ви слово подали; чи справдите, чи ні?
Оргон
Прощайте.
Клеант
(сам)
Тут Валер дізнає, певно, зради.
Скажу йому про все, хай пошукає ради.
ДІЯ ДРУГА
ЯВА 1
Оргон, Мар’яна.
Оргон
Мар’яно!
Мар’яна
Татку!
Оргон
Я сказати хочу вам
Щось нишком.
(Зазирає до кабінету).
Мар’яна
Ви чого шукаєте?
Оргон
Чи там
Хто не сховавсь, дивлюсь, чи хто не підслухає,
Бо хатка ця якраз підслухача сховає.
Ну, добре, ми самі. Мар’яно, повсякчас
Я розум лагідний спостерігав у вас,
І повсякчас до вас я не зменшав кохання.
Мар’яна
Я дуже дякую за ваші почування.
Оргон
До добре, донечко, а щоб їх заробить,
Повинні ви мене у всьому вдовольнить.
Мар’яна
Я тільки й думаю про це щодня й щоночі.
Оргон
Авжеж. Ну, а який Тартюф, на ваші очі?
Мар’яна
Кому? Мені?
Оргон
А так. Подумайте про те.
Мар’яна
Про нього, тату, я скажу, що звелите.
ЯВА 2
Оргон, Мар’яна; Доріна ввіходить тихенько й стає позад Оргона: її не видно.
Оргон
Це чемна відповідь. Скажіть же ви про нього,
Що гідності в йому є стільки, як ні в кого;
Що він до мислі вам, що любо вам самій,
Як раджу я, піти до шлюбу з ним мерщій.
Га?
Мар’яна
Га?
Оргон
Що?
Мар’яна
Що таке?
Оргон
Як?
Мар’яна
Я не розібрала.
Оргон
Що? Як?
Мар’яна
Про кого це щоб я таке сказала?
Хто полюбивсь мені і з ким мені самій
Так дуже хочеться до шлюбу йти мерщій?
Оргон
З Тартюфом.
Мар’яна
Та того не станеться довіку.
Хіба сказала б я таку брехню велику?
Оргон
Це буде правдою, бо мій такий наказ.
Як я сказав, то так і станеться якраз.
Мар’яна
Невже ви хочете?..
Оргон
Вас хочу одружити,
Щоб у свою сім’ю Тартюфа прилучити.
Я так постановив, і він судився вам.
Бажання ваші я…
(Побачивши Доріну).
Що робите ви там?
Цікавість, мабуть, вас підбурює чимало,
Що аж на підслухи прибігти вам припало.
Доріна
Не знаю, відкіля взялася чутка та,
Чи хто доміркувавсь, чи так брехню спліта,
Але вже чула я про шлюб той через люди,
І я таки кажу: брехня, того не буде.
Оргон
Це неймовірним вам здається?
Доріна
Навіть так,
Що віри не пойму я й вам самим ніяк.
Оргон
Я знаю способа, щоб віри пойняли ви.
Доріна
Еге, балакайте! Ви дуже жартівливі.
Оргон
Чи правду я кажу, покаже річ сама.
Доріна
Вигадуйте!
Оргон
Але ж тут вигадок нема.
Доріна
Не вірте, панночко: жартують ваші тато;
Не бійтесь…
Оргон
Я кажу…
Доріна
Впевняєте завзято.
Та хто ж повірить вам?
Оргон
Мій гнів вам доведе…
Доріна
Ну, вірю я, так це ж для вас на гірше йде:
Чи то ж з поважною людиною такою,
Як ви, з широкою на тварі бородою,
Такий зчинився глум? Та де ж ваш розум?
Оргон
Щось вільно розмовлять тобі притьмом кортить…
Я не люблю цього, прошу вас уважати.
Доріна
Хіба ж, не сердячись, не можна розмовляти?
Це вам на глум прийшла нікчемниця така,
Бо ваша панночка здалась не для святька.
Він має думати над іншими речами;
Та й що вам за користь, що станете сватами!
Навіщо вам, як ви з таким оце добром,
Брать голого?
Оргон
Мовчіть; хоч бідний він цілком,
Але за це він варт ще більшої пошани,
Бо, певно, вбогість та є вбогість без догани.
Понад величними вона його знесе
За те, що занедбав добро земнеє все,
За те, що не злюбив усе дрібне, дочасне
І покохав одно, що ввіки не загасне;
Я ж поможу йому, коли його прийму,
Вернути все добро, що припада йому:
Це добрий шмат землі, краса, оздоба краю,
Але я й так його шляхетним уважаю.
Доріна
Так це він каже сам, і ця його пиха
Не дуже до
