Темний ліс - Лю Цисінь

— І що далі?

— Нічого.

— І які далекосяжні висновки можна зробити з цих двох банальностей?

— Да Ши, ти в змозі реконструювати хід подій на місці злочину за кулею чи краплею крові. Космічна соціологія може описати картину всіх цивілізацій Чумацького Шляху й усього Всесвіту, базуючись на цих двох аксіомах. Наука за всієї своєї складності спирається на банальні істини.

— Ну то опиши картину. Зможеш?

— Спочатку давай поговоримо про Темну Битву. Ти погодишся з твердженням, що Зорельоти Землі були окремою космічною цивілізацією?

— Ні, їм бракувало ресурсів: палива, запчастин. У Всесвіті всього повно-повнісінько, але він завеликий.

— Ти помиляєшся — Всесвіт великий, але життя більше за нього! Це стверджує друга аксіома. Загальна кількість речовини Всесвіту залишається сталою, але життя зростає по експоненті! Експонента — математичний диявол. Якщо в океані є бактерія, яку навіть не можна побачити неозброєним оком, то вона розмножуватиметься методом бінарного поділу щопівгодини, і маючи довкола достатньо поживних речовин, її нащадки можуть за кілька днів заповнити всі океани Землі. Нехай тебе не обманює історія людства чи Трисоляриса щодо всього життя Всесвіту — цивілізації перебувають ще на зародковому етапі. Але щойно цивілізація у своєму розвитку переступає певний технологічний поріг — вона починає розселятися Всесвітом із моторошною швидкістю. Наприклад, за наявних людських технологій переміщення в просторі земна цивілізація через один мільйон років може колонізувати весь Чумацький Шлях. А один мільйон років — це ніщо в масштабі Всесвіту.

— То ти хочеш сказати, що в далекій перспективі цілий Всесвіт, як і Зорельоти Землі, потрапить… як там вони казали, в безвихідь, у глухий кут?

— Нема чого чекати, Всесвіт уже в глухому куті! Як казав Гайнс, якась цивілізація могла зародитися у Всесвіті мільярди років тому, й уже на сьогодні він може бути щільно заселений. І ніхто не знає, скільки вільного місця й не використаних ресурсів залишилося в нашій галактиці чи у Всесвіті загалом[89].

— Але це не може бути правдою! Всесвіт здається неживим. За винятком Трисоляриса, ми більше не маємо підтверджень існування інших форм життя!

— Ось про це ми далі й поговоримо. Дай-но мені сигарету. — Ло Цзі довго снував рукою в темряві, перш ніж зумів узяти сигарету в Да Ши. Коли він знову заговорив, Ши Цян зрозумів, що співрозмовник відійшов на три-чотири метри вбік. — Маємо трохи розійтися, щоб змоделювати космічний простір між нами, — сказав Ло Цзі й повернув фільтр, запалюючи сигарету.

Ши Цян запалив свою; в темряві на незначній відстані один від одного засяяли два невеличкі Марси.

— Гаразд, — вів далі Ло Цзі. — Щоб наочно проілюструвати проблему, нам потрібно побудувати модель най-компактнішої цивілізації у Всесвіті. Наші з тобою вогники перетворяться на планети двох цивілізацій і, крім них, не буде більше нічого. Зможеш це уявити?

— У такій темряві — запросто.

— Назвемо їх просто: твоя і моя цивілізації. Світи далеко один від одного, нехай їх відділяє відстань сто світлових років. Ти дізнався про моє існування, але без жодних подробиць. Я ж взагалі й гадки не маю про тебе.

— Гаразд.

— Тепер дамо визначення двом типам відносин: «доброзичливі» й «ворожі». Ці терміни від початку не наукові, тож нам необхідно чітко визначити їх суть. Отже, доброзичливістю вважатиметься відмова від нападу й винищення інших цивілізацій. Відповідно ворожістю — протилежна модель поведінки.

— Невисокі в тебе критерії доброзичливості.

— Отже, тобі відомо про існування моєї цивілізації у Всесвіті. Що ти робитимеш? Нагадую про необхідність мати на оці аксіоми існування цивілізацій, так само як і зважати на масштаби відстаней і розділення космічним простором.

— Я налагоджу контакт із тобою?

— Якщо ти це зробиш, то поплатишся розголошенням факту свого існування.

— Так, а це не дрібниця в масштабі Всесвіту.

— Існує три варіанти розголошення: найповніший — надіслати точні координати в міжзоряному просторі; середній — вказати загальний напрямок; мінімальний — просто поінформувати про факт існування. Але навіть отримавши мінімум інформації, я можу почати шукати й знайти тебе. Якщо ти зміг, то чому мені не вдасться? Це лише питання часу й розвитку технологій.

— Але, приятелю, я можу на власний страх і ризик підтримувати з тобою постійний контакт. Якщо твоя цивілізація виявиться ворожою — що ж, мені не пощастило. Якщо ж ти налаштований доброзичливо, то ми й далі спілкуватимемося, аж поки не об'єднаємось у велику доброзичливу цивілізацію.

— Чудово, Да Ши, ось ми й підійшли до ключового моменту. Повернімося до аксіом космічної цивілізації: навіть якщо я доброзичлива цивілізація, чи можу я бути певен щодо твоїх добрих намірів на початку спілкування, тільки-но отримавши звістку від тебе?

— Звичайно, ні. Бо це порушуватиме першу аксіому.

— Отже, отримавши сигнал від тебе, що я маю робити?

— Визначитися, хто я: ворог чи друг. Якщо ворог — знищити, якщо друг — можна продовжувати спілкування.

Червона цятка сигарети Ло Цзі піднялися вище й почала переміщуватися. Мабуть, він підвівся й почав ходити туди-сюди.

— Це чудова пропозиція на Землі, але в масштабах Всесвіту вона не спрацює. Вводимо ще одне важливе поняття — ланцюги підозр.

— Щось украй дивне.

— Колись мені просто назвали цей термін, докладно не пояснивши, що він означає. З часом я зміг самотужки, лише за допомогою семантичного аналізу, зрозуміти, що воно таке.

— Сказали? Хто сказав?

— Давай про це пізніше. Повернемося до нашої проблеми: якщо ти думаєш, що я представник доброзичливої цивілізації, то тільки з цієї причини все одно не відчуватимеш себе в безпеці, тому що згідно з першою аксіомою доброзичлива цивілізація не може авансом вважати інші цивілізації такими само доброзичливцями. Отже, ти й досі не знаєш, що я думаю про тебе: налаштований ти миролюбно чи вороже. Йдемо далі: навіть якщо ти певен, що я знаю про твою доброзичливість, і я знаю, що ти мене вважаєш таким самим, однак я не знаю, що ти думаєш про те, що думаю я. Трохи заплутано, але зрозуміти можна. І зваж, ми дійшли тільки до третього рівня! Подібні логічні нашарування можуть тривати без кінця.

— Я розумію, про що ти.

— Ось це й називається ланцюгами підозр. Такі речі не помітні на Землі. Єдина для всіх людей будова тіла, подібність культур, взаємопов'язаність екосистем і близька відстань