Навіщо читати - Шарль Данциг

як пристрасним бажанням збагнути й захоплюватися. Ті, що були моїми друзями, справді відзначалися мужністю. Вони виглядали диваками. Так тривало завжди. На військовій службі, яку за таємною згодою між суспільством і грубими скотинами, так званою цивілізацією і славнозвісними варварами, організовано лише для того, щоб розчавити будь-яке незалежне життя розуму, я чув лише глузування з приводу книжок, які читав на ходу. Читаючи на ходу, я досить часто йду вниз Реннською вулицею у Парижі. Там роками завжди на тому самому місці стоять люди, які опитують. Я можу бути певен, що систематично там знайдеться один із них, який мене зачепить, питаючи, чи не хотів би я відповісти на запитання, тоді як, судячи з усього, я виглядаю зосередженим. Я сприймаю це як ворожий і недоброзичливий акт. Ці люди стоять в авангарді групового мислення, і хіба богам відомо, чи опитування відбивають мислення групи, що не терпить людей, які вочевидь насолоджуються самотністю. Людьми з практичним складом розуму читання сприймається як скандальна поведінка. Увічнимо це. Нехай усі читачі чинять так, як я! Крокуймо вулицями, схилившись над книжкою! Працівники вищої ланки, які їхатимуть у свої фінансові установи, пригальмують свої гарні авто. І зачудовано з них повиходять. Підкинуть у повітря свої портфелі з тисненої телячої шкіри. Розкидають звіти про прибутки й витрати та біржові курси валют! Зірвуть із себе краватки, знімуть піджаки! Отоді міста населятимуть справді серйозні люди в пов’язках на стегнах, які під акомпанемент флейти співатимуть поезії Гомера!

Схилені над книжками, уткнувши ніс у сторінки. Індивідуальна гордість схиляє голову перед думкою, самотність шукає посестру. У цьому й полягає зосереджена краса полотен, герої яких читають.

Пікассо. Жінка, що читає. 1920.

Вона, гадаю, зосереджена не на своєму задоволенні, а на чомусь іншому, отже, цілком можливо, почувається щасливою. І певним чином є протилежністю цього знаменитого образу 1992 р.:

Шерон Стоун, яка розхиляє стегна без трусиків у «Первісному інстинкті».

Я вдячний Studio Canal за заборону відтворити тут фото, мотивуючи її тим, що воно «ілюструє речі трохи специфічні» — це справді так, — аби його можна викладати в Інтернет, де воно задовольнить бажання лише вуаєристів, що належать до жадібного до цього людства; книжки, уф! наразі в цьому плані незручні. А ще це дає мені змогу випробувати те, що можна б назвати «прочитаний малюнок». Може, це буде фото, замінене словами, яке завдяки простому описові цими знаками, що створюють відстороненість, певний «відступ», водночас являтиме собою критику? Я відчуваю, що стану концептуальним митцем. Три білі зали. На задній стінці під трафарет дрібними літерами: моє ім’я, «Прочитані образи» та дата їх монтування. У рамках різного розміру задля таємничості й ціни: «Шерон Стоун, яка розхиляє стегна без трусиків, у «Первісному інстинкті»». «Ніколя Саркозі під час свого першого візиту за кордон як президент Республіки біжить вулицями Нью-Йорка у футболці з написом «Поліція Нью-Йорка»». «Флавіо Бріаторе[49] з білявкою на яхті». «Футболіст Ніколя Анелька сипле лайками». До мене, галеристи. Вам належить вирішити, чи цікаво

Читати підписи внизу сторінки

Роже де ла Френе[50].

Чоловік, що читає (бл. 1910).

Мені здається, що настільки захопившись читанням, він навіть не відчуває гладенького паперу під пальцями. Він цілковита протилежність ненажери Йорданса[51] (бл. 1635).

Вінченцо Фоппа[52].

Дитя, що читає (бл. 1464).

Я оце себе запитую, чи не позує ця захоплена читанням і самою ідеєю читання дитина. У такому віці щось подібне трапилось і зі мною, коли мені заманулося вразити дорослих, вони справді були вражені або зробили вигляд, що це так. Мені досі за це соромно, але це ніщо порівняно з професійними любителями позувати. Це абсолютна протилежність цій проституйованій дитині:

Нам не потрібні святі з їхнім викличним смиренням у золотих рамках, нам не потрібні військові з випнутими мармуровими торсами на майданах, нам не потрібні гуманітарії, які розмахують своєю одноденною послужливістю перед камерами, нам не потрібні всі ці люди, які стоять, зневажаючи нас своєю моральністю. Нахабство читача полягає в іншому, в цій зосередженості серед дії, в духові, відірваному від практичного життя, в цьому низько схиленому над рядками чолі, у них він читає про речі, що укріплюють його проти різних сил. Авжеж, це ще одна причина читати: читач