Коли ти поруч - Світлана Талан
– Господи! Як ти все це витримала?! – сплеснула руками Свєтка, повернувшись додому і вислухавши розповідь Даші про аварію.
Даринка лежала на дивані, прикрившись улюбленим пухнастим пледом у синіх розводах.
– А куди мені було подітися?
– Я б так не змогла.
– Ти б зробила так само. І другий, і третій, хто б там був, вчинив так само.
– Жах! Який жах!
Світлана сіла перед дзеркалом і поправила світлий чубчик. Узявши масажку, вона провела кілька разів по коротко стриженому волоссю, ретельно оглянула густонафарбовані вії і залишилася задоволена собою.
– Дашо, знаєш, а я згадала зараз, як Васьці Чернову в школі розбили ніс пацани й у нього йшла кров. Пам’ятаєш?
– Пам’ятаю.
– Всі такі перелякані були, очі по п’ятаку від страху, коли у нього хлинула з носа кров, а ти побігла, намочила під краном носовичок, посадила Васька за парту, голову назад закинула і хустинку на перенісся йому поклала.
– Я тоді ще за медсестрою когось попросила сходити.
– Якби ж попросила! Ти заволала так, що півкласу галопом у медпункт помчало. Ніхто від тебе такого не чекав. Звикли всі, що ти – тихенька, зайве слово боїшся сказати, а то заволала таким голосом!
Даринка розсміялася.
– В екстрених ситуаціях люди можуть себе вести неадекватно.
– Це всі ми тоді поводили себе неадекватно. А ти вчинила як треба.
Свєтка підсіла до Даші на диван і підібгала під себе ноги.
– Ти завжди робиш правильно, – вела далі вона. – Не треба бути завжди і скрізь правильною.
– Що ти маєш на увазі?
– Наприклад, твої стосунки з Льошкою.
– У них щось не так?
– Ось саме, що все занадто правильно.
– Значить, це добре? – Даринка не зовсім розуміла, до чого вела цю розмову її подруга.
– Ти досі вдаєш із себе незайману, не хочеш жити з ним до весілля, уникаєш сексу.
– Не бачу в цьому нічого поганого, – Даша невдоволено накопилила губи. – Все ще попереду.
– А раптом ви не підходите одне одному?
– Півроку підходили, а потім раптом не підійдемо?
– Еге ж! – засміялася Свєтка. – Яка ж ти дурна! Я маю на увазі секс. Раптом він тебе не влаштує або ти його? Що тоді? Зіграєте весілля, ввалите в нього купу грошей і розбіжитеся?
– Ну, як це не влаштуємо одне одного? Якщо люди кохають одне одного й у них почуття взаємні, то їм і в сексі буде добре, і взагалі.
– Я дивуюся твоїй наївності! – Світлана покрутила головою. – Дівчата з чотирнадцяти років спокійно, без комплексів, займаються сексом зі своїми партнерами і можуть тобі докладно пояснити, хто з хлопців влаштовує їх у ліжку, а хто – ні.
– Якщо кохана людина, то буде влаштовувати, а якщо просто партнер, то можуть бути різні варіанти.
– Партнер, чоловік, коханець – це те саме. З ним ти займаєшся сексом і повинна від цього мати задоволення, а не виконувати обов’язок. А якщо твій чоловік тебе не буде влаштовувати в ліжку, то твій шлюб перетвориться на довічні тортури.
– Буде влаштовувати, – невдоволено буркнула Даринка.
– Ні, ти послухай мене, подруго, дослухай до кінця. Ти будеш із ним жити довго, але нещасливо. Тому що про оргазм ти будеш читати тільки в книжках і зовсім не уявлятимеш, що це. Тому що про нього неможливо написати або розповісти, не можна навіть намалювати в своїй уяві. Його треба випробувати на собі! А раптом тобі з твоїм чоловіком це не вдасться? Що тоді? А?
– Житиму без оргазму.
– Та ні, дорога моя. Не вийде!
– Чому?!
– Тому що твій чоловік мусить відчувати себе повноцінним чоловіком. А тут він раптом бачить, що його кохана дружина мало чим відрізняється від колоди у дворі. Що він повинен думати? Що він не задовольняє свою благовірну. Тоді, стеж уважно за моєю думкою, у тебе залишається один вихід, – Свєтка багатозначно підняла вгору вказівний палець. – Щоб не дати можливості своєму дорогоцінному чоловікові (крий Боже!) відчути свою неповноцінність і не ввести у спокусу спробувати щастя на стороні, доведеться тобі, знаєш, що робити?
– Що?
– Прикидатися! Так-так! Усе життя прикидатися! Лягати в постіль і охати, акати, стогнати та скрикувати, нібито від насолоди. Повір мені, це можливо з коханцем на одну-дві ночі, щоб потім знайти привід і розлучитися за доброю згодою. Але цей номер не проходить із чоловіком. З часом ти станеш уникати близькості, знаходячи різні причини і відмовки. Ну, наприклад, найпоширеніша відмовка в таких випадках: «Вибач, милий, у мене щось розболілася голова». Кілька днів на місяць тебе можуть урятувати критичні дні. Потім ти будеш ждати, поки він засне, не дочекавшись тебе з душу. Можна ще сказати, що ти дуже втомилася. А потім? Що потім?
– І що ж потім? – зітхнувши, запитала Даринка.
– Потім ти станеш нервовою та злою. І в тебе дійсно з’явиться втома, і почне боліти голова. Ти просто станеш патологічно боятися настання ночі. А він спробує знайти собі віддушину деінде.
– І що ти мені пропонуєш? Кинутися до Льошки в ліжко негайно? – з іронією в голосі запитала Даринка.
– Так! Уяви собі, негайно! Доки ще не стрибнула інша, – підбила підсумок розмови Світлана і засміялася, додавши: – Така, як я, наприклад.
– Стрибни, якщо вийде, – знизала плечима Даша.
– Ну, це я образно сказала. Ти ж знаєш, скільки наших поклали око на твого Льошку. Не встигнеш і оком змигнути, як перехоплять. І що ти тоді будеш робити?
– «Значить, не доля», – скажу.
– От просто так скажеш і будеш плакати в подушку ночами?
– Буду плакати. А що я зможу зробити?
– Ех ти, тютя-матютя! Не борець ти.
– Ти в нас борець – це я не заперечую. І чого ти добилася? Два роки спиш із нашим завідувачем, а де результат? Він спить з тобою, а живе до цього часу зі своєю дружиною.
– Поки що живе, – сказала Світлана, зробивши наголос на «поки що». – Це тимчасове явище. А я все одно доб’юся, щоб Веніамін Павлович розлучився з нею.
– Як можна змусити людину зробити щось проти своєї волі?
– А навіщо проти? – Свєтка хитро примружила свої нахабнуваті оченята. – Він зробить це з власної волі. Ось побачиш, як Веніамін сам прибіжить до мене і благатиме не кидати його.
– Ну, ти загнула! – засміялася Даринка. – І що ж ти таке зробиш?
