Щит і меч - Вадим Михайлович Кожевніков

Мимрив щось про честь мундира. Казав, що сумна слабина Хакке — це пляма на мундирі абверу, що Синиця, який так добре зарекомендував себе, виявився нездатним витримати найделікатніший спосіб перевірки. І все це дуже неприємно, бо служби СС і гестапо постараються роздути цей випадок, аби тільки дошкулити Канарісу.

Але Вайсу нічого турбуватися: уже підписано наказ про присвоєння йому унтер-офіцерського звання й про нагороду його залізним хрестом другого класу за участь в операції по знищенню радянського десанту.

І, ніби між іншим, Лансдорф розповів повчальний епізод з практики першої світової війни, коли один із співробітників розвідки, якою тоді керував полковник Вальтер Ніколаї, теж, як і Вайс, був нагороджений залізним хрестом за виняткову сміливість і відданість рейху. Цей співробітник продав жінкам кількох старших офіцерів генерального штабу противника ювелірні вироби із справжніх брильянтів, видавши їх за фальшиві. Потім він допоміг ворожій контррозвідці заарештувати себе, і в нього виявили список тих, кому він продав дорогоцінності.

Офіцери дали зізнання, що жінки їхні купили дешеві дрібнички, що це жалюгідна імітація. А коли експертиза встановила, що брильянти справжні і величезної цінності, долю цих офіцерів було вирішено.

— Тому, багатозначно промовив Лансдорф, — героїзм, доблесть — це все фейєрверк. Я прихильник операцій вишуканих, безшумних, але більш руйнівних, ніж навіть прицільно бомбометання.

Йоганн не зрозумів: чи то Лансдорф хоче применшити значення його «подвигу», чи то пробує наштовхнути його на думку пошукати застосування своїх сил в зовсім іншому стилі роботи.

Штейнгліц щиро радів успіху Вайса. Але так само, як і Лансдорф, скептично розмірковував про те, що в їхній професії сміливість — це наче солдатська доблесть. Нагороджують нижчих, а платять вищим. І розповів про те, як на догоду німецькому генералітету Гейдріх вдало скомпрометував фельдмаршала Бломберга, підсунувши фюреру незаперечні докази того, що дружина Бломберга — колишня проститутка.

— От за таку роботу, — сказав Штейнгліц, — звичайно, не нагороджують. Але платять. І платять стільки, що однієї такої операції досить, щоб забезпечити собі старість.

Вайс, усміхнувшись, сказав:

— Та я ще не думаю про старість.

— Даремно, — дорікнув Штейнгліц. — Молодість — це тільки засіб, щоб забезпечити старість. І більш нічого.

З Дітріхом Йоганн тримався холодно, стримано, всіляко підкреслюючи, що не може змиритися з образою, якої той завдав йому, вирішивши випробувати його перевірною комбінацією.

Нагадав, що під час історії з курсантом Фазою він, по суті, врятував Дітріха й випробування перевіркою пояснює нічим іншим, як тільки бажанням капітана спекатися свідка своєї службової ганьби.

І рішуче заявив, що більш не хоче зберігати все це в таємниці…

Така наступальна тактика вплинула.

Дітріх злякався.

На довершення всього Вайс сказав, що вважає Дітріха, який придумав безглузду перевірну комбінацію, прямим винуватцем безславної загибелі доблесних співробітників СС і солдатів комендатури.

Це можна розглядати як зумисне вбивство, і за такий службовий злочин рейхсфюрер Гіммлер, мабуть, накаже, не розстріляти навіть, а ганебно повісити. 1 зараз Вайс почуває себе так, ніби переховує злочинця.

Добре знаючи, з ким він має справу, Вайс попередив Дітріха, що, відчувши вже один раз на собі його підступність, він тепер подбає про свою безпеку. Виклав усе це на папері й відіслав одному другові, який в разі нещастя з Вайсом негайно передасть пакет в СД.

Усе це Вайс говорив пошепки, і Дітріх відповідав йому теж пошепки. І обидва вони змовкали, коли кінчалася чергова пластинка, покладена на патефонний диск.

Дітріх був жалюгідний. Він навіть почав радитися з Вайсом, чи не застрелитися йому, рятуючи фамільну честь.

Але скоро Йоганнові набридло бути безжальним, та й противно було весь час бачити це вологе, тремтяче обличчя, що пахло пудрою.

Він промовив владно:

— Гаразд. Але пам'ятайте, Дітріх: ви мені зобов'язані всім, а я вам нічим. — І зловісно попередив: — І коли ви хоч на мить це забудете, я не забуду зробити те, про що я вам казав.

Хакке до приїзду слідчої комісії тримали и карцері при розташуванні «штабу Валі».

Курсанта з кличкою Фінік, який прибув до школи з експериментального табору за рекомендацією в'язня № 740014, Йоганн додатково перевірив через Центр.

В групі радистів новачок одразу виділився своїми знаннями і чудовою підготовкою, і Йоганн, мимохідь сказавши Дітріху, що, очевидно, цей Фінік — підхожа кандидатура, зовсім не здивувався, коли через кілька днів дізнався, що курсант зарахований на посаду інструктора.

Чого Йоганн, навіть з якимсь домішком поваги, не міг не оцінити, то це того бундючного самовладання і пихатої великонімецької офіцерської амбітності, з якими його абверівські колеги мовчки сприйняли катастрофічну поразку армій вермахту під Москвою. Ніхто в розташуванні «штабу Валі» не зронив про це ні слова. Здавалося, всі тут змагалися один перед одним в бездоганній майстерності прикидатися.

Але коли раніше тут немовби витав дух дружнього потурання, породжений зневагою до противника і непохитного впевненістю в швидкому й переможному завершенні Східної кампанії, то тепер його замінила крайня підозріливість, нещадна дисципліна й бездоганно точна ретельність, будь-яке відхилення від якої негайно каралося.

Якби Йоганн в цих умовах почав своє просування по службових щаблях абверу, навряд чи він стільки добився б.

Відбір курсантів у розвідувально-диверсійні школи провадився тепер багатоступінчато, з витонченою старанністю. Кандидатів піддавали такій підступній перевірці, що витримували її тільки справжні покидьки, і чимало людей, підготовлених підпільними табірними організаціями, гинуло при цих перевірках — мети досягали одиниці.

Режим у школах посилився, і за найменший відступ від правил розпорядку шмагали, а інколи й розстрілювали.

Але становище Йоганна Вайса було вже зовсім інше, ніж напочатку. В школі у нього були свої люди. Він розставив їх, і по ланцюжку вони керували один одним. Тільки один з них знав Вайса, приймав од нього вказівки, а для інших він лишався ворогом, німцем.

Штейнгліц, зайшовши провідати хворого Йоганна, пригнічено сказав, що тепер Гіммлер і Гейдріх, мабуть, спробують причини тимчасових невдач на Східному фронті звалити