💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Мобі Дік, або Білий кит - Герман Мелвілл

Мобі Дік, або Білий кит - Герман Мелвілл

Читаємо онлайн Мобі Дік, або Білий кит - Герман Мелвілл
самиць, а інші — з молодих та спритних самців, або, як їх фамільярно кличуть, биків.

У ролі керівника школи самиць ви неодмінно побачите величного самця, що поводиться з надзвичайною ґречністю, дорослого, проте не старого; за найменшої небезпеки він, мов справжній кавалер, прикриває з тилу відступ своїх дам. По суті, цей джентльмен — не хто інший, як турецький набоб, що мандрує світами в супроводі свого гарему з його любовними втіхами. Відмінність між цим турком і його коханками просто впадає в око: він завжди має величні левіафанські пропорції, тоді як дами, навіть зрілі, ледве досягають третини розмірів середнього самця. Вони, так би мовити, граціозні створіння, з об'ємом талії не більше півдюжини дюймів. Тоді як їм, безперечно, властива спадкова схильність до en bon point.[296]

Цікаво буває спостерігати за таким гаремом та його власником під час їхніх неквапних мандрів. Вони, мов світські гультяї, весь час у русі, весь час прагнуть чогось новенького, їх можна зустріти в розпалі тропічного сезону на екваторі, куди вони, можливо, щойно повернулися після літнього відпочинку в Північних морях, де ховалися від нестерпної спеки. Після моціону на променадах екватора вони вирушають до Східних морів, щоб насолодитися прохолодним сезоном, і таким чином уникають надміру високих температур.

Коли мілорд Кит під час цих спокійних прогулянок побачить щось дивне чи підозріливе, він не спускає очей зі своєї цікавої родини. І якщо зухвалий молодий гульвіса-левіафан, що трапився назустріч, насмілиться підійти надто близько до однієї з його дам, із якою люттю паша проганяє його геть! Оце часи настали, нівроку, коли безсоромні молоді гультяї дозволяють собі порушувати священний спокій сімейного вогнища! Утім, хоч як би паша не вболівав, він не зможе перешкодити безсоромнику Лотаріо[297] потрапити до його ліжка; адже всі риби, на жаль, сплять в одному ліжку. І так само як на суходолі часто виникають дуелі між суперниками, що домагаються прихильності прекрасної дами, у китів теж подеколи трапляються смертельні сутички — знов-таки через кохання. Вони фехтують довгими нижніми щелепами і, схрестивши їх, прагнуть довести свою перевагу, як лосі, що сплітають у бою роги. Відомо чимало випадків, коли у спійманого кита можна було побачити довічні сліди таких сутичок — укритий рубцями лоб, вибиті зуби, зазубрені по краях плавці, а часом навіть звихнуту щелепу.

Та якщо порушник сімейного спокою готовий кинутися навтьоки від хазяїна гарему, ледве діставши опір, на переможця неможливо дивитися без сміху. Він обережно просуває свою велетенську тушу назад, у середину гарему, і втішається подружнім щастям у спокусливій близькості від молодого Лотаріо, наче доброчинний Соломон, що вшановує Господа в оточенні тисячі своїх коханок. Якщо поблизу є інші кити, китобій ніколи не стане полювати такого великого султана, бо великі султани кохаються з таким завзяттям, що не можуть запастися жиром. Що ж до синів та доньок, яким вони дають життя, то ці сини й доньки мають самі дбати про себе, а в кращому разі вдовольнятися материнською турботою. Адже мілорд Кит, подібно до всіх нерозбірливих мандрівних коханців, чиї імена можна було б тут перелічити, за всієї своєї любові до будуару цілком байдужий до дитячої кімнати; він дуже полюбляє мандри і повсюди лишає по собі безіменних нащадків; і кожне дитя для нього — чужинець. Проте згодом, коли в нього поменшає молодечої наснаги, а років і нападів хандри побільшає, коли мудрість даруватиме йому хвилини величного спокою, одне слово, коли турка, що скуштував досхочу життєвих радощів, огорне лінива втома, — тоді жінколюбство зміниться прагненням доброчинного спокою, і наш султан розпочне новий період свого життя — період безсилля, каяття і запізнілої обачності; він зрікається влади, звільняє гарем і, перетворившись на доброчинного буркотливого старигана, самотньо блукає між паралелями й меридіанами, проказуючи молитви і застерігаючи юних левіафанів від помилок своєї бурхливої юності.

Отож, якщо китовий гарем китобої називають «школою», володар цього гарему називається «вчителем». Тому він даремно — хоч у цьому є чарівний гумор — під час своїх мандрів, після того як сам перестав ходити до школи, не викладає набуті там знання, а натомість переконує інших, ніби то суцільна марнота і скверна. Слід гадати, що званням учителя він завдячує назві самого гарему; проте дехто вважає, що той, хто першим нагородив кита-султана цим титулом, певно, читав мемуари Відока[298] і склав собі живе уявлення про те, яким вправним сільським учителем був той славетний француз у свої молоді роки і які окультні знання він товкмачив деяким зі своїх школярок.

Самота, на яку прирікає себе кит-учитель на схилі років, так само чекає і всіх інших підстаркуватих кашалотів. Кит-одинак, як зазвичай називають схильних до самоти левіафанів, майже завжди виявляється древнім старцем. За прикладом вельмишановного мохобородого Деніеля Буна[299], він не хоче мати поруч із собою нікого, окрім Природи; він бере її собі за жінку серед пустельних вод, і вона є для нього найкращою з жінок, хоч і має від нього забагато прикрих секретів.

Школи, що складаються лише з молодих та дужих самців, про яких йшлося вище, — о, то зовсім інша річ, ніж школи-гареми! Якщо самиці китів дуже лякливі, то молоді самці, чи то, як кажуть у нас, бики на сорок бочок, — це найкращі вояки з усіх левіафанів, і від зустрічі з ними не слід чекати нічого доброго; небезпечніші, мабуть, тільки страшні сиві кити, які трапляються не часто, але б'ються до останнього подиху, наче дияволи, оскаженілі від подагри.

Школи сорокабочкових китів більші, ніж школи самиць. Наче гурт юних школярів, вони сповнені бойового запалу та ладні бешкетувати, кружляючи навколо світу з такою блискавичною, шаленою швидкістю, що жоден розумний агент не погодився б оформити на них страховий поліс, так само як не погодився б застрахувати якогось бешкетника з Гарварда чи Йєля. Проте це бешкетування триває недовго; досягши трьох чвертей свого максимального розміру, вони розтікаються хто куди і нишпорять по океану, шукаючи собі гідну партію, тобто гарем.

Інша відмінність між чоловічими та жіночими школами китів є ще більш характерною для обох статей. Припустимо, ви зачепите одного із сорокабочкових биків; от бідолаха! товариші покинуть його напризволяще. Та якщо ви пораните школярку зі школи самиць, її товарки одразу ж оточать її турботою і лишатимуться біля неї так довго, що, може статися, і самі стануть здобиччю мисливця.

Розділ 89

Спіймана риба і вільна риба

Згадка про забитих китів, яких лишають плавати під прапорцем, спричиняє необхідність пояснити ті закони і звичаї,

Відгуки про книгу Мобі Дік, або Білий кит - Герман Мелвілл (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: