💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Буремні дев'яності - Катаріна Сусанна Прічард

Буремні дев'яності - Катаріна Сусанна Прічард

Читаємо онлайн Буремні дев'яності - Катаріна Сусанна Прічард
це всі знали, — він сповістив своїх товаришів у Мерчісоні, щоб вони перебиралися в Кулгарді і захопили з собою Макферсона; але старий Мак кудись щез. Ніхто про нього більше не чув.

Бейлі інакше розповідав історію про жильне золото в Кулгарді, ніж Томмі Телбот, а Форд — ще інакше, ніж Бейлі.

Бейлі розказував так:

Якось уночі Телбот з своїми дружками вдерся на нашу ділянку, набрали розсипного золота й закопали купу зразків. У мене вже закралась деяка підозра, і наступного ранку я пішов перевірити, чи все там гаразд; коли бачу — з’явилася яма і вибрано дуже багато золота. Я мотнувся до табору Телбота, але застав на місці лише одного з його дружків. Той сказав, що решта на розвідці. «Якщо вони знову вестимуть розвідку там, де й минулої ночі, доведеться їм скуштувати від мене свинцю», — попередив я.

Мені треба було поїхати в Південний Хрест, щоб зробити заявку. Я пообіцяв не вживати ніяких заходів проти Телбота і його молодчиків, якщо вони не чіпатимуть нашої ділянки і дадуть Фордові спокій. Навіть місце їм показав, де вони також могли непогано розжитись. Ми там за три дні взяли п’ятдесят унцій; та їм цього було мало. Разів двадцять ми були на ділянці, показували їм свої заявочні кілки. І все-таки Форд мусив знову і знову їх одганяти. Поки я їздив, він допоміг їм закілкувати поруч з нами ділянку на чотирьох. Ось, хлопці, як було діло, і більше мені нічого додати.

Форд, як видно, був справжній скупердяга. Завжди понурий і вовкуватий, він терпіти не міг, коли інші совали носа на його ділянку, і не мав ніякої охоти показувати будь-кому те золото, що вони його з Артом збирали в мішки, щоб одвезти в Південний Хрест. А золота було багато, хоч завались. Дінні клявся, що ніколи не бачив стільки золота в жодному таборі. Однак Форд розповідав історію про те, як його знайшли, по-своєму й зовсім інакше, ніж Бейлі.

Він казав, що вів напувати коней до водойми і це йому попався перший самородок у Мушиній Низинці. Того дня вони з Артом назбирали там же вісімдесят унцій, включаючи й самородок на п’ять унцій. Коли в них набралося близько трьохсот унцій, вони вирішили повернутися в Південний Хрест. В той час там страйкували гірники, жити було важко, і сотні людей готові були кинутись шукати золото при першому натякові на можливу удачу.

Бейлі і Форд у той перший приїзд не зробили ніякої заявки на знайдене розсипне золото; вони лише запаслися харчами й подалися назад, сказавши, що мають намір розшукати Джека Рейді та його напарників і подивитись, як у них справи.

Рейді та його напарники стояли табором поблизу водойм. Бейлі і Форд спустились до них, признались, що знайшли дещо, й запропонували Рейді трохи затриматись і пошукати довкола: адже розвідку можна провадити й спільними силами. Це, звісно, був трюк, розрахований на те, щоб збити Рейді із сліду. Та виявилось, що в Джека і його товаришів кінчаються припаси й вони збираються повернутись у Південний Хрест.

— Коли останній з них щез з наших очей, ми від радості підкинули в повітря капелюхи, — любив додавати Форд з хитренькою усмішкою на понурій фізіономії. — А коли повернулись у Мушину Низинку, отоді Бейлі і знайшов у вивітреному кварці багату жилу. Я обнишпорив увесь кряж і натрапив на золото в обох його кінцях — і з півночі, і з півдня. Золота було більше, ніж ми могли забрати з собою. Я заходився шити мішки, а Бейлі пішов ловити наших коней. Води там було дуже мало, коні зайшли далеко, й треба було поморочитись, щоб їх пригнати.

Коли раптом з’являються три молодики і стають табором просто біля нас. Вони весь час позирали на нашу ділянку. Якось уранці вони попросили мене показати їм наші заявочні кілки. Я показав. Ми пройшли мимо золотоносного пласта. Його ще ніхто не чіпав. Я повернувся в палатку й продовжував складати добуте нами золото в мішки.

Бейлі повернувся надвечір. Він запитав, чи навідувався я до пласта. Я відповів, що лише показав тим хлопцям кілки.

— А вони там були й забрали купу золота, — сказав Бейлі.

Наступного ранку Бейлі пішов до табору Телбота, і вони повернули йому частину золота, одначе далеко не все що взяли.

Навколо табірних вогнищ вибухали запальні суперечки. Одні вважали, що Томмі Телбота разом з його напарниками пошили у дурні: всі права на знахідку за ними. Інші доводили, що всі права за Бейлі і Фордом, навіть якщо вони й перенесли свої кілки, аби прилучити до своєї ділянки багату жилу, — бо ж Телбот і його хлопці самі знають, що вони ніяких кілків не ставили.

Дінні, Олф Брайрлі та Моррі Гауг закілкували в Мушиній Низинці ділянку на трьох. Насамперед вони почали розгрібати верхній шар золотоносного грунту. Олф мало не збожеволів від щастя, коли першого ж дня знайшов чистий самородок на дві унції. Наступного дня Моррі викопав такий же самородок на три унції. Дінні робив промивку, і щоразу в його залишалась широка смужка чудесної золотої крупи. Майже всі старателі у перші дні знаходили золото. Але води ставало дедалі менше. Тим часом на приїск з кожним днем прибувало все більше й більше людей та коней. Старателі, заощаджуючи воду, пересипали гальку й пісок з одного аного листа на інший, щоб вітер здував порох, і на дні залишалось важке золоте зерно. Ця робота вимагала неабиякої вправності. Олф опанував її швидко; Моррі — не одразу, зате працював він уважніше і з часом став чи не найкращим майстром сухого провіювання.

Якось, длубаючись на ділянці Бейлі, кілька хлопців напали на багате розсипище. Бейлі і Форд закілкували ділянку під розробку руди, і тому, як запевняли досвідчені старателі, всі мали право добувати розсипне золото навколо пласта. Так чи не так, а їхню ділянку приступом взяв цілий натовп, і почалася страшна колотнеча за золото. Люди греблися в землі голими руками, штовхалися й падали одне на одного, охоплені нестямним бажанням ухопити хоча б якийсь там кавалочок запорошілого червонястого металу.

Бейлі побіг за інспектором, який приїхав разом з ним з Південного Хреста. Коли інспектор

Відгуки про книгу Буремні дев'яності - Катаріна Сусанна Прічард (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: