Кривоклят - Яцек Денель

завдання, я думав про інший бік цього ідіотизму, тобто про негідництво і дружини аптекаря з Браунау-ам-Інна, і машиніста Амштеттена, до того ж я жодним чином не мав на увазі наслідки так званої легкої хвороби дружини аптекаря, її схильність до впадання то в нічим не приборкані стани ейфорії й балакучості, то депресії, що змусило її чоловіка, певна річ, дуже турботливого, зачинити її в Медичному центрі «Замок Іммендорф», а перед тим і в інших закладах, лікарнях і медичних центрах, щоб мати змогу насолоджуватися спокійним аптекарським відмірюваним відповідними дозами романом із помічницею аптекаря, чиї випнуті різці, дещо затісно зібраний хвостик і широкі литки, що виступали з-під халату, я міг уявити собі в найменших подробицях, ні, я мав на увазі її фактичне і непов’язане з хворобою негідництво, що мусило проявитися в стосунках із її сестрою, найнещаснішою, якщо робити висновок із розповідей, особою, цілком пригніченою дружиною аптекаря завдяки залежності від доходів аптеки, якою, зрештою, колись керував їхній батько і яку безпардонно викрали в нього через хитру підприємницьку махінацію доньки і її так само підприємливого чоловіка, і, як наслідок, викрали також і в пригніченої другої доньки, яку вони відтоді підпорядкували собі в найнахабніший спосіб, спочатку не дозволяючи їй вчитися на фармацевта й приковуючи до ліжка важкохворого батька, відколи його спіткав апоплексичний удар після втрати фірми, а потім систематично й навмисно нищачи її шанси одружитися та виїхати з дівочої кімнатки у квартирі над аптекою, де вона була приречена мешкати до кінця своїх днів і після того, як батько нарешті помер, прислужувати сестрі та шваґрові, а відколи шваґро почав зачиняти сестру в чергових закладах, лікарнях і медичних центрах — шваґрові та його коханці, помічниці аптекаря з випнутими різцями, втім, якщо вслухатися в розповіді дружини аптекаря з Браунау-ам-Інна, вона зовсім не вбачала жорстокості у своєму ставленні до сестри, навпаки, вважала все це доказом доброчинності — своєї і свого чоловіка, які ставляться до неї, як вона висловилася, з глибокою християнською турботою та милосердям, дозволяючи — так вона сказала — дозволяючи їй мешкати поруч із ними і користуватися — так вона сказала — всіма благами родинного життя. Не інакше було і з машиністом з Амштеттена, хоча, так само як і у випадку дружини аптекаря з Браунау-ам-Інна, я не можу внести до реєстру його негідництв те, що в нападі релігійної манії він намагався вигнати бісів зі своєї дружини, що закінчилося переломом її чотирьох ребер, але тільки з лівого боку, як він звик уточнювати зневажливим тоном, а також мало не смертельним зневодненням, ні, мені цілком достатньо того, що він розповідав про лад, що панує — так він сказав — у його домі, лад, який довів до важкого нервового розладу трьох його дітей, із яких один син здох як пес, — так він сказав, — передозувався на якомусь вокзалі в Баварії, через що треба було перевозити рештки залізницею, а це чимало коштує, на щастя не для машиніста, який міг залагодити це з колегами — так він сказав і моргнув, цю деталь я не вигадав, мені й на думку не спало б вигадувати таку деталь, як моргання під час розмови про перевезення решток дитини, зрештою, він міг залагодити це з колегами й перевезти їх через кордон, як в’язанку дров, за двадцять три євро, що він сказав мені з такою самою гордістю, як і тоді, коли презентував попільничку, виліплену з глини, придбаної з бюджету лікарні, втім, слід додати, що інші двоє дітей хоч і вижили, але доведені до повного душевного занепаду всевладдям і муштрою батька, якого свого часу не взяли в армію через проблеми зі здоров’ям, можливо, зрештою, про що він не згадував, через проблеми з психічним й аж ніяк не фізичним здоров’ям, як натякав він змовницьким поглядом, хоч про жодну змову між нами не могло йтися, а отже, недопущений до війська через проблеми зі здоров’ям, він вирішив стати машиністом, а військову муштру запровадити в родині, через що двоє інших дітей — донька і другий син — цілком підкорилися ладові, що панував у його домі, особливо пам’ятаючи про приклад старшого брата, який мав нахабство порушити лад і через це — як сказав машиніст — здох як пес, чим ефективно відлякав молодших брата й сестру від будь-яких спроб визволення такою мірою, що навіть тепер, коли батько був роками зачинений у Медичному центрі «Замок Іммендорф», а перед тим і в інших закладах, лікарнях і медичних центрах, і у своєму домі був присутній лиш у формі практичних предметів, які він час від часу присилав, тобто попільничок, коробок для гігієнічних серветок із зшитих крученим шовком поштових карток із панорамами найгарніших міст Нижньої Австрії, підставок для телевізійного пульта, виготовлених із пап’є-маше й так далі, навіть тепер, коли батько, правду кажучи, перебував в ілюзії, що він так званий легкохворий і вийде з дня на день, але родина мусила вже знати, що, як і кожна особа, що вважає себе легкохворою, він дедалі більше хворітиме за докладними графіками страждань і терапії, і, врешті-решт, буде знищений лікарями, тому навіть нині родина, включно з дружиною, якій він зламав чотири ребра і яку довів до мало не смертельного за наслідками зневоднення під час проведення довгих і болісних сеансів екзорцизму, була йому цілковито покірною — так міцно він тримав її в постійному страху силою суворо та негідницьки запровадженого ладу, підтриманого жупелом біблійного масштабу у формі принизливої смерті найстаршого сина, який порушив лад, виступивши проти батька, став, за іронією долі, бронею для влади негідника; негідника, який, не оцінивши навіть цієї неочікуваної допомоги, мав нахабство не лише залагодити це з колегами й перевезти тіло, як в’язанку дров, а, крім того, ще й моргнути, коли мені про це розповідав. Це, наполягав я в розмові із Цеєтмаєром, в одній із багатьох розмов, які ми провадили між собою і які були для мене, щиро кажучи, єдиною нагодою порозумітися з людиною за багато років, насправді за дуже багато років, а саме від моменту, коли драматично урвалася остання розмова з моєю дружиною, єдиною можливістю висловити думки, які зрозуміють і приймуть, і вислухати думки, які зрозумієш і приймеш, навіть якщо між цими думками певні розбіжності, отже, у розмові із Цеєтмаєром я наполягав, що це наслідок не лише якогось вродженого ідіотизму та негідництва, що випливає чи то з ідіотського й негідницького виховання батьками, чи то з нищівного впливу так