Сон кельта - Маріо Варгас Льоса
Він привіз радісні новини з Ірландії. Розкол «Добровольців» у їхньому ставленні до європейської війни, на думку Планкета, прояснив речі. Безперечно, велика більшість поділяє тезу Джона Редмонда про необхідність воювати спільно з імперією і вербуватися до британського війська, але меншість, яка зберігає вірнісіь принципам «Добровольців», нараховує багато тисяч людей, сповнених рішучості битися, це справжнє військо, об’єднане, згуртоване, що ясно бачить перед собою свою мету й готове померти за Ірландію. Нині існує міцна спілка між «Добровольцями» та ІРБ, а також ірландською «Народною армією», «Народним військом», яке утворили марксисти й синдикалісти, такі як Джім Ларкін та Джеймс Коннолі, і «Син Файном» Артура Ґрифіца. Навіть Шин О’Кейсі, який люто нападав на «Добровольців», називаючи їх «синочками буржуазних татусів», тепер схиляється до співпраці. Тимчасовий комітет, яким керують Том Кларк, Патрик Пірс і Томас МакДонеґ, разом з іншими готує повстання вдень і вночі. Обставини для збройного виступу виникли сприятливі. Європейська війна створює унікальну нагоду. Надзвичайно важливо, щоб Німеччина допомогла їм, надіславши півсотні тисяч рушниць і перекинувши своє військо на британську територію та атакувавши ірландські порти, мілітаризовані Королівським морським флотом. Спільні дії можуть забезпечити перемогу німцям. Ірландія, нарешті, стане незалежною і вільною.
Роджер цілком погоджувався з гостем. Це була його давня теза, й саме тому він тепер перебуває в Берліні. Він наполегливо зажадав, щоб Тимчасовий комітет ухвалив рішення: наступальна операція німецьких військово-морських та сухопутних сил має бути тією неодмінною умовою, без якої повстання починати не слід. Без такого вторгнення німецької армії воно зазнає краху, бо з погляду військово-матеріального забезпечення сили будуть надто нерівні.
— Але ви, сер Роджер, — урвав його Планкет, — забуваєте про один фактор, який переважає фактор військової сили та кількість солдатів: містику. Ми її маємо, а англійці — ні.
Вони розмовляли в напівпорожній таверні. Роджер пив пиво, а Джозеф — прохолоджувальний трунок. Закурили. Планкет розповів, що Ларкфілд Мейнор, його дім у кварталі Кіммейдж у Дубліні, перетворено на кузню й арсенал, де виготовляють гранати, бомби, багнети, піки та шиють прапори. Він розповідав про все це, вимахуючи руками, у стані трансу. Він розповів йому також, що Тимчасовий комітет вирішив приховати від Еойна Мак-Нейла домовленість про повстання. Роджер здивувався. Як можна було тримати в таємниці подібне рішення від чоловіка, що був засновником «Добровольців» і є президентом цієї організації?
— Усі ми його шануємо, й ніхто не ставить під сумнів патріотизм і чесність професора Мак-Нейла, — пояснив Планкет. — Але він надто поміркований. Він вірить у можливість переконувати та в мирні методи. Ми поінформуємо його, коли буде вже пізно перешкодити повстанню. Тоді, ніхто в цьому не сумнівається, він приєднається до нас на барикадах.
Роджер працював день і ніч із Джозефом, готуючи на тридцяти двох сторінках план повстання в усіх його подробицях. Обидва подали його в Канцелярію та в Адміралтейство. У плані передбачалося, що військові сили британців в Ірландії будуть розпорошені між різними гарнізонами й можуть бути легко розбиті. Німецькі дипломати, чиновники та військові керівники були глибоко вражені, слухаючи цього калічного молодика, вдягненого, як клоун, який, говорячи, перетворювався й пояснював із математичною точністю та великою інтелектуальною переконливістю ті переваги, які виникнуть, коли німецьке вторгнення відбудеться одночасно з націоналістичною революцією. Передусім ті з німців, які знали англійську мову, вислухали Планкета з великою увагою, заінтриговані його невимушеністю, твердістю й екзальтованою риторикою, з якою він викладав свої плани. Але навіть ті, хто не розумів англійської й мусив чекати, поки перекладач перекладе його слова, дивилися з глибоким подивом на енергійну й нестямну жестикуляцію цього калічного посланця ірландських націоналістів.
Вони слухали їх, записували ті прохання, з якими зверталися до них Джозеф і Роджер, проте нічого не обіцяли. Ані вторгнення їхніх військ, ані того, що надішлють півсотні тисяч рушниць із відповідною кількістю набоїв. Усе це буде розглянуто в рамках глобальної стратегії війни. Рейх схвалює прагнення ірландського народу здобути незалежність і має намір підтримати його законні прагнення. Нічого більш конкретного німці не обіцяли.
Джозеф Планкет перебув майже два місяці в Німеччині, живучи зі скромністю, яку можна було порівняти зі скромністю самого Роджера Кейсмента, до 20 Липня, коли вирушив до швейцарського кордону, маючи намір повернутися в Ірландію через Італію й Іспанію. Молодий поет не звернув уваги на мізерну кількість бійців, яку набрала Ірландська бригада. У кінцевому підсумку, він не виявив найменшої симпатії до цього військового утворення. Чому ж так?
— Щоб піти служити в Бригаду, полонені мусять зламати присягу вірності, яку вони дали британському війську, — сказав він Роджерові. — Я був завжди проти того, щоб наші люди вербувалися у військо окупантів. Але після того як вони це зробили, присягу, дану перед Богом, не можна зламати без того, щоб не згрішити й не втратити честь.
Отець Кротті почув цю розмову й промовчав. Він наслідував поведінку сфінкса протягом усього вечора, поки троє перебували разом, слухаючи поета, який сам-один підтримував розмову. Потім домініканець сказав Кейсментові:
— Цей молодик, безперечно, перебуває поза межами світу нормальних людей. І в тому, що стосується його розуму, й у силі відданості своїй справі. Його християнство — це віра тих християн, які помирали в римських цирках, пожерті хижаками. Але він також належить до хрестоносців, які відвоювали Єрусалим, повбивавши всіх нечестивих юдеїв та мусульман, які їм зустрілися, включно з жінками й дітьми. Те саме палке натхнення, те саме звеличення крові й війни. Признаюся тобі, Роджере, що хоч саме ці люди творять історію, вони вселяють мені більше страху, ніж захвату.
У ті дні Роджер і Джозеф часто розмовляли про можливість того, що повстання вибухне в той час, коли німецьке військо не нападе на Англію й навіть не обстріляє порти, які Королівський військово-морський флот утримує на території Ірландії. Планкет вважав, що навіть у цьому випадку не слід відмовлятися від планів повстання: європейська війна створила нагоду, яку не можна знехтувати. Роджер був переконаний, що таке повстання буде самогубством. Попри свій героїзм і свою рішучість, революціонери будуть роздушені великою збройною потугою імперії. Вона скористається з цієї нагоди, щоб провести нещадну чистку. Визволення Ірландії відсунеться ще на півсотні років.
— Чи повинен я так
