Комедії - Жан Батист Мольєр
Беліна. Ви нині дуже красномовні! Хотіла б я тільки знати, що ви хочете цим сказати?
Анжеліка. Я, пані? Тільки те, що я сказала.
Беліна. Ви такі дурні, моя люба, що стаєте нестерпною.
Анжеліка. Ви, мабуть, бажаєте, пані, щоб я у відповідь казала вам нечемні речі? Але попереджаю вас, що я не зроблю вам цієї приємності.
Беліна. Ніщо не може зрівнятися з вашим зухвальством.
Анжеліка. Ні, пані, хоч би що ви казали.
Беліна. У вас якась безглузда гордість, якась нахабна самовпевненість, що примушує всіх тільки знизувати плечима.
Анжеліка. Хоч би що ви казали, пані, ви не виграєте нічого. Наперекір вам я зостануся розважною. А щоб ви перестали сподіватись, що доб’єтеся того, чого вам так хочеться, я звільняю вас від моєї присутності і залишаю вас.
ЯВА 8
Арган, Беліна, добродій Діафуарус, Тома Діафуарус, Туанетта.
Арган (до Анжеліки, що виходить). Слухай, ти! Вибирай одне з двох: або за чотири дні ти станеш з оцим добродієм до шлюбу, або готуйся в монастир. (До Беліни). Не турбуйтесь: я її приберу до рук.
Беліна. Мені дуже прикро, що я вас залишаю, мій хлопчику, але я маю пильну справу в місті. Я швидко повернуся.
Арган. Ідіть, моя кохана; та зайдіть до вашого нотаря, нехай він приготує те, про що ми говорили.
Беліна. Прощавайте, мій любий.
Арган. Прощавайте, моя кралечко.
ЯВА 9
Apган, добродій Діафуарус, Тома Діафуарус, Туанетта.
Арган. Як ця жінка мене любить… Просто неймовірно!
Добродій Діафуарус. Добродію, дозвольте нам попрощатися з вами.
Арган. Будьте ласкаві, добродію, скажіть, якої ви думки про стан мого здоров’я?
Добродій Діафуарус (мацаючи пульс Аргановї), Ну ж бо, Тома, візьміть другу руку добродія Аргана: подивимось, чи добре ви розумієтеся на пульсі. Quid dicis?[11]
Тома Діафуарус. Dico[12], що пульс добродія Аргана такий, як у хворої людини.
Добродій Діафуарус. Добре.
Тома Діафуарус. Що він твердуватий, щоб не сказати твердий.
Добродій Діафуарус. Дуже добре.
Тома Діафуарус. Нерівний.
Добродій Діафуарус. Bene.[13]
Тома Діафуарус. І навіть трохи підстрибує.
Добродій Діафуарус. Optime.
Тома Діафуарус. Що означає розлад спленічної паренхіми, тобто селезінки.
Добродій Діафуарус. Чудово.
Арган. Ні, добродій Пургон каже, що в мене хвора печінка.
Добродій Діафуарус. Авжеж! Кажучи «паренхіма», ми маємо на увазі і те, й друге, бо між ними існує тісний зв’язок через vas breve[14], шлункові проходи і часто жовчні протоки. Мабуть, він приписує вам їсти багато смаженого?
Арган. Ні, тільки варене.
Добродій Діафуарус. Атож, атож! Смажене, варене — то однакові речі. Він вас лікує досконало, ви в добрих руках.
Арган. Добродію, а скільки дрібочків солі треба класти в яйце?
Добродій Діафуарус. Шість, вісім, десять — парні числа, а в ліках — завжди непарні числа.
Арган. До побачення, добродію.
ЯВА 10
Беліна, Арган.
Беліна. Перед тим, як вийти з дому, я зайшла ще раз до вас, мій хлопчику, щоб сказати вам одну річ, — на це треба звернути особливу увагу! Коли я проходила повз кімнату Анжеліки, то побачила в неї молодого мужчину, який відразу ж утік, тільки-но мене запримітив.
Арган. Молодий мужчина в кімнаті з моєю дочкою?
Беліна. Так. Ваша маленька дочка Луїзон була з ними і може вам дещо про це розказати.
Арган. Пришліть її до мене, моя кохана, пришліть її до мене! Ах, негідниця! (Сам). Тепер мене вже не дивує її упертість.
ЯВА 11
Арган, Луїзон.
Луїзон. Чого вам треба, таточку? Мамуня сказала мені, що ви мене кликали.
Арган. Так. Ідіть-но сюди. Ближче. Поверніться. Підведіть очі. Дивіться на мене. Ну?
Луїзон. Що, таточку?
Арган. Ну ж бо!
Луїзон. Що?
Арган. Ви нічого не маєте мені, сказати?
Луїзон. Якщо хочете трохи розважитись, я розкажу вам казочку про Ослячу Шкуру або байку про Ворону й Лисицю, яку я недавно вивчила.
Арган. Я не про це питаю.
Луїзон. То про що ж?
Apган. Ах, та й хитре ж дівчисько! Адже ж ви добре знаєте, що я хочу сказати!
Луїзон. Пробачте, таточку.
Арган. Оце так ви мене слухаєтесь?
Луїзон. А що?
Арган. Хіба ж я вам не загадував приходити й розповідати мені про все, що б ви не побачили?
Луїзон. Так, таточку.
Арган. А ви це виконували?
Луїзон. Так, таточку. Я завжди розповідала вам про все, що бачила.
Арган. А сьогодні ви нічого не бачили?
Луїзон. Нічого, таточку.
Арган. Нічого?
Луїзон. Нічого, таточку.
Арган. Напевне?
Луїзон. Напевне.
Арган. Он як? Ну, то я вам дещо покажу.
Луїзон (побачивши, що Арган узяв різки). Ай, таточку!
Арган. Ага-а, брехухо! Ви не хочете мені розповісти, що бачили в кімнаті вашої сестри мужчину?
Луїзон (плачучи). Таточку!
Арган (беручи Луїзон за руку). Оце відучить вас брехати.
Луїзон (падаючи навколішки). Ах, таточку, пробачте! Сестричка мені заборонила вам казати, але я вам усе розповім.
Арган. Спершу я вас виб’ю різками за те, що ви збрехали. А далі — побачимо.
Луїзон. Вибачте, таточку!
Арган. Ні-ні.
Луїзон. Любий таточку, не бийте мене!
Арган. Відшмагаю.
Луїзон. Бога ради, таточку, не бийте!
Арган (заміряючись). Нічого, нічого!
Луїзон. Ах, таточку, ви мене поранили!.. Постривайте… Я вмираю… (Прикидається мертвою).
Арган. Ай! Що таке? Луїзон, Луїзон! Ах, боже мій! Луїзон! Ах, донечко моя! Ах, я нещасний! Моя бідна дочка померла! Що я наробив, негідний? Ах, кляті різки! Хай їм чорт, отим різкам! Ах, бідна ж моя донечка, бідна моя манесенька Луїзон!
Луїзон. Ну-ну, не побивайтеся так, таточку: я ще не зовсім померла.
Арган. Іч, яка хитра! Ну, нехай, — цим разом я вам дарую, але щоб ви мені всю правду розказали.
Луїзон. О так, таточку!
Арган. Глядіть же, кажіть правду, бо ж мій мізинець геть-чисто все знає і скаже мені, якщо ви збрешете.
Луїзон. Таточку, тільки ж ви не кажіть сестричці, що я вам сказала.
Арган. Ні-ні.
Луїзон (спершу озирнувшись, чи хтось не підслухає). Бачте, таточку, до сестрички в кімнату зайшов якийсь юнак, коли я там була.
