Сховай мене від темряви - ПерсеФона

холодна. Іноді він ловив на собі її тривалий погляд, але… І тут Льока, сама люб’язність. Щебетала навколо, залицялася, чому б і ні. Тим паче — це єдиний доступний для нього спосіб вгамувати пристрасть по іншій. Він уявляв її, коли був з іншою, іноді… Реакція Поліни трохи спантеличила його, коли вона застала їх із Льокою. Але він чудово розумів, що вона наче дитина: її іграшка повинна бути лише її. І саме іграшкою в руках цієї рудої бестії він себе відчував. А на ділі все інакше. Вона кохала його. КОХАЛА. А він все зіпсував. Як завжди, вітаю дурнику. Тепер — то що? Як повернути прихильність коханої жінки, коли ще ця Льока! Вадим думав обмежиться однією ніччю, але ж затягнулося… Він опустив очі. Поліна така вродлива, спить? В цю мить вона підняла голову. Їх губи майже торкнулися, він відчував її дихання на своєму обличчі.

— Ти не спиш? — Прошепотіла вона, торкаючись його губ. Зараз він хотів цілувати її, повільно, щоб не злякати. Потроху набирати оберти, а потім, випустити всю пристрасть, хай вона захлесне їх, поглине. Серце тріпотіло, він майже не дихав.

— Ні… - Прохрипів він. Поліна відкрила очі. Було темно, але його погляд був гарячим. Щось спантеличило її, Поля відсторонилася від нього. Він міг поклястись, що вони відчували одне і теж саме. Але що сталося? Така різка зміна настрою?

— Вітер стих. Нарешті. Добраніч. — Її голос був теж хриплим. Пристрасть була придушена. Так було завжди: вона підпускала його до себе, він майже втрачав голову, а потім відштовхувала. Зараз вона повернулась спиною до нього, це було нестерпно, така тепла і бажана. Ось вона поруч, він провів рукою по її тілу не торкаючись його, і водночас така далека. Чому вона передумала? Треба було сильніше гнати вітер. Ні, кохана, цього разу ти не підеш від мене. Досить гратися.

Чи хотіла я його? Найбільше в житті. Але я і справді злякалася. На одні й ті ж граблі двічі? Не хочу. А заради вгамування пристрасті, заради однієї ночі псувати стосунки з найкращою подругою? А якщо в нас нічого не вийде, як завжди, тоді як бути? За вікном казна — що, ще цей ненормально сильний вітер … Я відчувала його настрій. Його тіло тремтіло. Правда коли я підняла голову і наші губи майже торкнулися, стало так гаряче. Це злякало мене. Навіть відвернувшись від Вадима, потилицею відчувала його роздратування. Ну що ж ти такий неактивний, бачиш же, що я даю задню, обійми. Прояви врешті наполегливість! Так і минулого разу ти просто дав мені піти. Ти не боровся за мене, не намагався наполягти. Може мені не вистачило саме цього! Проте ми так і заснули по обидві сторони ліжка, такі близькі й так далеко один від одного.

Глава 6
Легенда

Ранок приніс нові відчуття. Мені було соромно за щирість. Не знаю, чому я так розбазікалася. Ось що робить темрява в купі зі страхом. Вставши з ліжка, я навіть не повернула голови, щоб не дай Боже зустрітися поглядами з Вадимом. Спав він чи ні, я не знала. Тихенько вийшла із кімнати та зібравшись наспіх, вилетіла на вулицю. Вадим же не спав. Він споглядав за мною крізь напівопущені вії. Чудово розумів мої почуття (він знав мене як ніхто), але що йому робити далі з нами, він не знав. Адже був скріплений обіцянкою з побратимом.

До двох годин дня в мене були пари. До речі, я обожнювала свою роботу. Хоч ненадовго це давало ілюзію нормального життя. Правда, якщо замислитися, для нас це і було життя. Темою мого останнього заняття була «Тлумачення природи через міфи древніх українців».

— Наші пращури намагалися пояснити всі явища природи через міфи. Навіть виникнення таких назв як… — Чомусь на думку нічого не спадало.

— Пані Поліна, а як наші пращури пояснювали виникнення чудовиськ? — Всі подивилися на мене з підвищеною увагою. Що я можу їм відповісти? Сказати, що наші прадіди не знала того жаху, в якому живемо ми?

— Мені важко відповісти вам на це питання. — Я побачила розчарування в очах моїх студентів. — Хоча знаєте, ви не знайдете в підручниках того, що я вам розповім. Такі подробиці не включають в освітню програму. В одному манускрипті, який знайшли в Римі, розповідається про те, що всі потвори прийшли з пекла. Разом із Персефоною. Ви пам’ятаєте цей міф?

— Звісно. Це ж ваш улюблений. — Майже разом відповіли учні.

— Так. Я вам всі вуха проїла про нього, знаю-знаю. Так от. Коли Персефона виходила до своєї матері, то крізь двері пекла проникали й духи. Оскільки Аїд був ревнивим чоловіком, то разом із дружиною відправляв десятьох служниць. За життя вони скоїли один із найстрашніших гріхів — вбили своїх дітей. Через це вони стали служницями пекла і виконували волю свого темного володаря. А наказав він їм слідкувати за Персефоною і пити кров кожного, хто або образить її, або ж забажає. Так ці створіння кусали всіх, кого хотіли. Персефона була не владна над ними, Аїд же тільки тішився. Так, за думкою греків, служниці стали першими потворами на землі.

— Якісь нудні ці греки! — Сказав Сашко, він колупав зубочисткою поміж зубами. Худорлявий противний хлопчисько, але мав гострий розум. — От ви, Пані Поліна, вірите в це?

— Я не знаю в що вірити. За часів студентства намагалася знайти відповіді, коли саме почалося таке пекло на землі. Коли ж ніч перестала бути тихою. Прочитала безліч книжок.

— І що, знайшли? — Спитала красунечка Оля.

— Можливо. — За звичкою я присіла на край свого столу, знаю вчителя так не роблять. Але саме так я знаходила точку аудиторії. Ніби саме там була кнопка, яка вмикала увагу учнів. — Колись, наші пращури жила плем’ям і звалися полянами. Переважно займалися землеробством, тому обирали для заселення край поряд із рікою. Однією осінню сталася подія, яку в джерелах називають «мороком». На період збору урожаю було призначено