Скорочено Ромео і Джульєтта - Вільям Шекспір

бо я прийшов повстати сам на себе.

Тікай, живи. Сам потім скажеш ти:

безумець наказав тобі втекти".

Але Парис хоче битися, Ромео вбиває його і кладе до каплиці. Ромео говорить до Джульєтти:

"…Мила! О, дружино!

Смерть, спивши з вуст у тебе мед, не встигла

собі скорити ще краси твоєї.

Ти ще не зможена: краси клейнод

ще рожевіє на вустах і личку;

там блідний прапор смерти ще не має...".

Ромео п'є отруту і помирає. З другого кінця цвинтаря приходить отець Лоренцо з ліхтарем, плішнею та заступом. Отець зустрічає Балдасаро, який каже, що Ромео у каплиці. Отець боїться, щоб не сталося чогось поганого. Він бачить вбитого Париса і мертвого Ромео.

Джульєтта прокидається. Отець Лоренцо розповідає їй, що сталося, і каже, що заховає дівчину між черницями. Але Джульєтта каже, що нікуди не піде:

"Що? Шклянка в милого мого в руці?

Отрута, бачу, смерть звела на нього.

Недобрий! Не лишив мені й краплини?

Я цілуватиму твої вуста —

ще, може, є на них отрути трохи,

щоб я умерла від цього бальзаму,

твої вуста ще теплі!"

Джульєтта цілує Ромео і чує, що наближається сторожа. Дівчина бере кинджал Ромео і заколюється.

Сторожа знаходить тіла Париса, Ромео, Джульєтти, затримують отця Лоренцо, Балдасаро і пажа Париса.

Приходить герцог і почет, Капулетті, синьйора Капулетті, Монтеккі й інші. Монтеккі каже, що цієї ночі померла його жінка з туги за сином. Батько бачить, що і його син Ромео мертвий. Приводять отця Лоренцо, який розповідає:

"…Ромео — мертвий — був Джульєттин муж.

Вона йому була дружина вірна.

Я їх звінчав. І тайний день їх шлюбу

завчасну смерть приніс Тібальдо, цим

прогнавши з міста молодого мужа.

Вона за ним, не за Тібальдо, в'яла.

Ви, щоб облогу туги їй розбити,

хотіли силоміць її звінчати

з Парисом. Та вона вдалась до мене

і, страшно позираючи, просила

від шлюбу другого спасти її,

а то вона уб'є себе на місці.

Тоді я дав їй (бо на цім я знаюсь)

напою сонного, що так подіяв,

як я хотів, бо ніби смерть на неї

він звів. Я дав Ромео знати,

щоб він прибув у цю жахливу ніч

і визволив її з чужого гробу,

коли кінчитись мала сила трунку.

Та брат Джованні, вісник мій,

попавши, в пригоду, вчора повернув мій лист.

У час, коли вона збудитись мала,

прийшов я сам її зі склепу взяти

й переховати в келії у себе,

закіль я спосилаю за Ромео.

Прийшовши ж (за хвилину до її

пробудження) невчасно вмерлих тут

Париса і Ромео я побачив.

Вона встає. Благав її я вийти

й перенести терпляче волю неба —

та тут мене із склепу вигнав гомін.

Вона ж, в розпуці, не схотівши йти,

на себе (бачиться) наклала руки.

Оце й усе...".

Балдасаро теж розповів про усе, що знав:

"Про смерть Джульєтти пана я звістив

і з Мантуї він виїхав поспішно

й прибув сюди, до склепу. Лист оцей

сказав до батька однести раненько.

Коли ж у склеп відходив, наказав

під страхом смерти звідсіля піти".

Герцог читає листа Ромео до батька і дізнається про отруту від аптекаря. Герцог говорить:

"…Монтеккі! Капулетті!

Який вас бич скарав за ворожнечу,

що небо втіху вам любов'ю нищить!

І я, що чварам вашим потурав,

двох родичів згубив. На