Скорочено Ромео і Джульєтта - Вільям Шекспір

довершеним таким же буде завжди

й без цього ймення. Скинь його, Ромео,

й за нього, що не єсть тебе частина,

візьми мене усю!".

Ромео:

"Ловлю на слові.

Назви коханим — охрещуся знов.

Я відтепер не буду вже Ромео".

Джульєтта нарешті бачить Ромео. Вона дивується, як хлопець переліз через високий мур, а тим більше – його можуть тут вбити. Закохані признаються у коханні. Дівчина чує, що йде мамка, і просить почекати її, бо вона вийде ще. Джульєтта виходить і швидко з'являється знов. Вона каже, що завтра її посланець прийде до Ромео по звістку, де він хоче взяти шлюб. Закохані довго прощаються. Після цього Ромео вирішує піти до отця Лоренцо. Отець бачить, що хлопець не спав, і питає, чи це не через Розаліну. Ромео розповідає, що закохався у доньку Капулетті. Отець дивується, як швидко Ромео знову закохався, але погоджується дати шлюб:

"Тобі в цім ділі

я поможу для однієї цілі:

після союзу вашого, ачей,

любов'ю стане злоба двох сімей".

На вулиці Бенволіо та Меркуціо розмірковують, де ж Ромео. Бенволіо каже, що Тібальдо, родич Капулетті, прислав Ромео лист-виклик.

Мамка зустрічається з Ромео. Хлопець передає дівчині, що вона мусить знайти спосіб піти опівдні на сповідь до отця Лоренцо.

Мамка повідомляє Джульєтті, що треба йти опівдні до келії отця Лоренцо, і там дівчина з Ромео візьмуть шлюб. А сама мамка пішла шукати драбину, щоб ввечері хлопець міг добратися до коханої.

Отець Лоренцо дає шлюб Ромео і Джульєтті.

Стислий переказ по актах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

АКТ ТРЕТІЙ

Меркуціо, Бенволіо, паж та слуги йдуть на майдан. Бенволіо просить Меркуціо вернутися, бо всюди Капулетті, і сутички не уникнути. Тим більше, що Меркуціо має запальну вдачу. Але з'являється Тібальдо, згодом – Ромео. Тібальдо наказує Ромео витягати меча і битися, але Ромео каже, що битися не буде, і уникає сутички. Але у бій вступає Меркуціо. Ромео просить Бенволіо допомогти йому спинити бій, адже герцог заборонив сутички у місті. Тібальдо завдає Меркуціо смертельної рани. Ромео звинувачує себе у смерті Меркуціо, тому стає до бою з Тібальдо і вбиває його. Ромео тікає, з'являється герцог Ескал і дізнається від Бенволіо про все, що сталося, і про те, що бучу зчинив Тібальдо.

Синьйора Капулетті просить герцога призначите смертну кару для Ромео. Ромео тепер мусить тікати з Верони.

Джульєтта чекає вечора, адже має прийти Ромео, тепер уже її чоловік. Мамка повідомляє їй, що Ромео вбив Тібальдо, і тепер він вигнанець. Попри горе в родині, мамка обіцяє привести Ромео, який встиг сховатися у келії отця Лоренцо.

Отець Лоренцо повідомляє Ромео, що він тепер вигнанець. Для хлопця ця новина страшна, хоч отець каже, що треба тішитися тим, що герцог змилувався і призначив не смерть, а просто вигнав Ромео з Верони. Ромео плаче, прибігає мамка, каже, що Джульєтта теж плаче. Отець Лоренцо каже Ромео:

"…Іди ж до милої, як умовлявся,

дістаньсь до неї, та потіш її,

але не гайсь, поки поставлять варту;

тоді до Мантуї ти не проїдеш.

Там житимеш ти, поки час наспіє

і виявим твій шлюб, підмовим друзів,

упросим герцога й тебе прикличем,

щасливого у два мільйони раз

проти того жалю, з яким ти підеш..."

Мамка дає Ромео перстень, який передала Джульєтта.

Капулетті, синьйора Капулетті й Парис розмовляють щодо майбутнього шлюбу. Батько впевнений, що Джульєтта полюбить Париса, і просить дружину поговорити з дочкою щодо шлюбу, який відбудеться в четвер. Батько вважав, що дочка сильно сумує через смерть Тібальдо, тому шлюб розвеселить її.

На світанку Ромео і Джульєтта прощаються:

"Ти йдеш уже? Ще день не скоро буде:

це соловей, не жайворон, тобі

в пусто́ті вуха сторожкій віддався,

Співає він на яблуні щоночі,

Вір, серденько, мені: це соловей".

Ромео:

"Ні, ні, це жайворон, світанку вісник,

не соловей. Глянь, завидущі смуги

легкі хмарки на сході обшивають.

Вже зорі догоріли й день веселий

на пальці сп'явся на верхівлях млистих.

Піду – життя; лишуся – смерть мені".

Мамка попереджує закоханих, що до Джульєтти іде мама. Ромео покидає кохану через