Поза законом - Олена Федорова

     Слідчий дуже просив зробити дослідження у справі Пилипа якнайшвидше. Довелося Ульяшу просити завідувача лабораторного відділення про особисту послугу. Зазвичай, прискорене дослідження проводили лише у разі вбивства. Але, оскільки подібних випадків можливого знущання над тілом покійного в них на практиці ще не було, Дмитро пішов на вмовляння. Адже із 72 годин, відпущених на затримання, 24 години у слідчого пішли на недільний неробочий день.

     У понеділок у них на роботі склалася вкрай неприємна ситуація. Пилипа Довгополова привезли до них на огляд. Оскільки весь колектив добре знав його, Ульяш хотів відправити його до обласного бюро, але слідчий сказав, що не може зараз терміново організувати конвой. Тому Дмитру довелося власноруч оглядати його та брати мазки.

   Пилип намагався скаржитися йому на поліцейське свавілля, але лікар відповів, що судитимуть про нього по результатах дослідження. І щоб він поки що не хвилювався.

   Звісно, ​​Дмитро був уражений розмірами агрегату у Пилипа. Такий розмір вони з Лолою бачили востаннє у разі "інкрустованої кукурудзи" (читай у книзі "Із загрозою для життя"). Але, там це було зроблено спеціально, за допомогою вживлення камінчиків. А тут розмір був від природи! 

     Ульяш, навіть, хотів запитати, чи той не звертався до лікарів. Тому що Дмитро розумів тепер, що ця обставина могла бути проблемою для ритуальника. Але Пилип далі не йшов на контакт. І лікар не став нічого казати. Зараз, з розвитком сексуальної різноманітності у вигляді трансгендерів, гермафродитів, асексуалів та інших сексуальних меншин, реконструктивна хірургія розвивалася семимильними кроками. І, загалом, усе можна було коригувати. Але, мабуть, Довгополов не звертався до лікарів.

     Хоча всі знайомі Пилипа сподівалися, що нічого не буде знайдено, у тілі Ліди таки були виявлені сперматозоїди.

   Наразі, слідчий, маючи вже більш обґрунтовані підозри, на законній підставі продовжив термін утримання підозрюваного під вартою.

     Поки тривав увесь цей кошмар, Лола згадала слова свого консультанта-гінеколога про те, що якщо вона зараз почне вести регулярне статеве життя, то її незрозуміле нездужання може пройти саме, через регуляцію гормонів.

     Оскільки час до їхнього весілля стрімко скорочувався, то молоді люди й не думали оберігатися. Адже у разі вагітності Лоли вони вже були готові до збільшення сімейства.

   Нині дівчина виглядала чудово. Вона набрала пару кілограмів, віддалені болі після перенесеної травми вже не турбували її і почувала себе просто чудово і була сповена надій!

     І все ж їй ще треба було періодично відвідувати консультантів.

     Тому, обравши перший відповідний відгул, дівчина навідалася в область до знайомої зав відділенням.

  Та розглянула її аналізи та зітхнула. Ховаючи очі від прямого погляду Лоли, доцент раптом приголомшила дівчину заявою про те, що, швидше за все, Варта ніколи не зможе мати дітей.

     - Що? - стрепенувся дівчина. - У мене, навіть, немає зрозумілого діагнозу! Чому?

     - Ну Ви ж лікар! Знаєте, іноді ми не можемо поставити діагноз. Іноді все ніби буває в нормі. А результату нема. Така незрозуміла безплідність.

     - Безпліддя? Чекайте, ми вчили, що такий діагноз можна ставити, якщо пара живе відкритим способом, не оберігаючись, хоча б, протягом року… А ми тільки починаємо…

     - Голубонько, я не хочу Вас засмучувати. Якщо колись станеться диво і Ви завагітнієте, то і слава Богу. Але, я хочу Вас підготувати, щоб у Вас потім не було шоку… Дев'яносто відсотків, що… Ну, Ви розумієте…

     - Я можу щось зробити? - здригнувшись від почуттів, спитала Лола.

     - Звісно! Продовжуйте пити вітаміни, мікроелементи… Нормально харчуйтесь. Ви ж не вегетаріанка?

     - Ні, - похмуро відповіла дівчина.

     - Позаймайтеся ще з психотерапевтом.

     - Дякую, - відповіла Лола і вийшла з кабінету.

    Вперше у житті їй хотілося напитися. Ноги ледве тримали її. Сльози застилали їй очі. Вони з Дмитром мріяли, що в них буде щонайменше двоє дітей... Хлопчик і дівчинка... І що тепер? Кінець усім їхнім мріям?

   Дівчина присіла на лавку у скверику. Доріжками гуляли молоді мами та бабусі з колясками. Сльози душили Лолу. Нещодавно вона думала, що спіймала щастя. Як його зберегти?

   Звісно, ​​вона може змовчати. Якби вона не була такою чесною. І прожити якийсь час, не вагітніючи. Але, потім, все одно постане це питання.

   Можна розповісти йому все. Він зрозуміє! Вона так сподівалася. І ще можна запропонувати усиновити дітей із дитбудинку, наприклад. Можливо, якщо він і справді любить її, він погодиться. Але вона розуміє, що він буде нещасливий. Тому що вони мріяли про своїх кучерявеньких янголят.

   Вони намагались вгадати, на кого ті будуть схожі. А чужі діти – це невідомо, ким будуть, коли виростуть.