Поза законом - Олена Федорова

     У суботу експертиза працювала лише до обіду, у черговому режимі. Виїзди здійснювалися лише у разі підозри на вбивство. Прийому живих осіб не було.

   Зазвичай, цього дня підганялася письмова робота - оформлялися висновки експертів, вивчалися результати лабораторних досліджень.

     За своїм звичаєм, по дорозі на роботу, Дмитро зайшов у морг і остовпів. На секційному столі, у мирній сплячій позі лежало тіло... Ліди, яка зовсім недавно продавала йому обручку. Він навіть протер очі. Бідолашна! Специфічно посинілі губи вже говорили про діагноз. І вона ж колись говорила їм про свою хворобу.

    Дмитро увійшов до свого кабінету і спитав чергового санітара про направлення на розтин. Той відповів, що нічого нема. Єдине, зазначив, що бачив, як тіло привіз їхній знайомий ритуальник.

     Ульяш знайшов номер Пилипа і зателефонував йому. Сумний ритуальник розповів, що йому було відомо.

     - Львовичу, може, Ви видасте їм довідку про смерть без розтину?

     - Пилипе, ти що! Це ж підсудна справа! Без розтину ніхто не дасть.

     - Ніяк?

     - Ніяк. От чорт, я навіть уявити не можу, щоб робити розтин нашої знайомої! Оце завдання!

     - Розумієте, Львовичу,мене так її родичі просили!

     - Ти їх запроси до нас. Я поясню ситуацію. Мені теж її шкода… Зараз зателефоную Лолі Ігорівні.

     Лола знала Ліду трохи менше, ніж Дмитро, але теж була шокована.

     - Як шкода!.. – засмучено вигукнула вона.

     - Лолочко, я намагався тебе захищати від моргу останнім часом… Але, чи не могла б ти сьогодні зробити розтин?

     - Ліди? Ти що? Ні, звісно!

     - Що ж нам робити?

     - Попросимо патанатома. У цьому випадку криміналу немає. Вона ж “сердечниця” була. Я можу, у крайньому випадку, бути присутнім…

     - Ок. Тоді приїдь на роботу. Я поки що домовлюся з поліцією щодо направлення. І попрошу Івановича...

     - Ок, їду.

   Ще кілька годин пішло на вирішення організаційних питань. І щойно лікарі зібралися йти на розтин, Дмитра забрали на місце події.

     - Вбивство! - повідомила поліція.

     - Та що таке сьогодні! Будь воно недобре все! - пробурчав із досадою Ульяш.

   Він нашвидкуруч переодягся і сів у машину, що під'їхала, показавши санітару підготувати все до розтину.

     Повідомлені Пилипом, в експертизу приїхали батьки покійної і почали виносити мозок Лолі, яка сама приїхала на роботу.

     - Розумієте, моя дівчинка не мала і за життя жіночого щастя, лишилася старою дівою. А, адже, вона так хотіла дітей… Будь ласка, дайте нам довідку без розтину!

     - Я б хотіла, але не можу. Мене звільнять за таке. Ви намагалися взяти довідку у кардіолога?

     - Ліда не ходила до нього останнім часом...

     - Отже, він не може видати, – констатувала Варта.

     - Так.

     - І от я не можу. А чому Ви відмовляєтеся?

     - Ну, вона й так мучилась!

     - Так зараз вона вже нічого не відчуває. Нерви вже не працюють. На жаль. Скажу вам більше. Для збереження тіла, його краще розкрити.

      - Ні, нам Пилип обіцяв зберегти тіло добре.

     - Пилип не може нічого гарантувати. Тіло не може добре зберегтися, навіть, при бальзамації, якщо з нього не видалено рідини - кров, набряклу чи гнильну рідину ... Це все відбувається в результаті розтину. Ви ж хочете, щоб Ліда добре виглядала, – умовляла батьків Лола.

   Розумом вона знала, що краще б Ліда добре виглядала живою. Але, для батьків, напевно, мало значення і те, як дочка виглядатиме в труні, коли з нею прийдуть попрощатися всі знайомі. Лікар уже бачила речі, принесені для похорону Ліди: шикарна вінчальна сукня, найкрасивіша фата і білі модельні туфлі. Туфлі, яких покійна, на жаль, так і не одягла жодного разу за життя.

     Після деякого роздуму, мати таки погодилася. Команда з Лоли, патанатому та санітара пішли в морг, залишивши батьків на лавочці чекати на результати.

     - Івановичу, ми з Дмитром знали покійну, тому Ви розумієте наші почуття. Я буду тільки для вигляду присутньою. Мені дуже неприємно бачити все це…

     - Серйозно? - здивувався їхній колега. - А я думав, що ви - такі запеклі циніки, що вам все байдуже!

     - Чого б це? Ми ж – живі люди! Такі самі, як й інші. У нас теж є почуття.

     - Окей. В даному випадку, як я розумію, смерть походить від захворювання. То що, я роблю розтин за загальним стандартом?

     - Звісно.

     Іванович із санітаром зайнялися впритул тілом покійної.

     - У неї губи та нігті більш сині, ніж зазвичай на трупах. Думаю, тут серцева причина смерті, – припустив колега.

     - Попередньо повністю згодна з Вами, - задумливо промовила Лола, розглядаючи направлення на розтин.

    Чомусь, у “Питаннях, що підлягають вирішенню на розтині”, крім встановлення причини смерті та виключення наявності тілесних ушкоджень, була вимога взяти мазки з вмістом ротової порожнини, ануса та піхви. Зазвичай, така вимога значилася у разі підозри на вбивство на сексуальному ґрунті. Щоправда, іноді слідчі лінувалися написати інше питання або змінити його, або взагалі видалити зі стандартного шаблону на комп'ютері. Швидше за все, у цьому випадку все так і сталося. Але що написано пером… перевірити треба було.

     Вона зателефонувала до чергової частини та попросила з'єднати зі слідчим. Але, той опинився поза зоною досягнення.

     Тоді робити було нічого. Тяжко зітхнувши, Лола зупинила Івановича, пояснивши, що треба взяти мазки.