Падіння Янгола - Ірина Муза

- Ти навіть не уявляєш, що зараз коїться нагорі. Архангели вирішили вжити заходів, вони вважають, що ти можеш дати життя Антихристу. І хочуть запобігти цьому. Поки мене повністю не вигнали і не позбавили крил і благословення, я чув, як у них велися суперечки з приводу того, як діяти, але оскільки я все-таки пов'язаний із ними, то я відчуваю, що вони вже щось задумали. Я боюся... як би вони не почали діяти і тобі загрожує реальна небезпека. Не знімай цей амулет. Він хоч ненадовго, але все ж таки на якийсь час тебе приховає. - приголомшує він мене й далі. Я довгий час мовчала, намагаючись переварити почуте, значить мої найстрашніші здогадки можуть бути правильними. Трясця.

- І що вони можуть зробити? Вони що вб'ють мене або якимось чином хочуть мене змусити зробити аборт? - уточнюю я

- Я не хочу вірити в те, що Архангел може опуститися настільки низько, щоб зробити найстрашніший гріх, але я боюся, що це все-таки станеться. Знайдеться той, хто піде на такий вчинок, не боячись вічних мук у пеклі. Він думатиме, що зробив це заради всього святого...- пояснює Ангелос, вселяючи в мене ще більше страху через ситуацію, що склалася.

- Ти ж зможеш покликати на допомогу свого демона, якщо на тебе раптом нападуть, я не можу гарантувати, що амулет нам дасть багато часу... - запитує в мене Ангелос, а я навіть не знаю, що сказати...

- Ой, навіть не знаю, що сказати... Усе занадто складно, Ангелосе. Зі мною таке трапилося...і взагалі в мене контракт закінчується майже через тиждень. - бачу здивування з боку колишнього ангела.

- Як через тиждень? За моїми підрахунками, у тебе мало бути набагато більше часу! - дивується Ангелос.

- Ну так... я просто ще одну угоду з Деміаном уклала. Я попросила відпустити всіх людей, що були пов'язані зі мною через контракт. І це виявилися не тільки мої друзі, а й люди, які допомогли мені жити так, як я жила. Я давно змирилася зі своєю долею і не хотіла мучити всіх тих людей, особливо Крістіну з Джеком. Але тепер усе кардинально змінилося і я не знаю, як далі бути...- ділюся я з ним.

- Ясно! Це добре і погано. Погано тільки те, що в тебе так мало часу, але думаю, що в твоєму становищі це вже не важливо. Зараз головне дізнатися, чи були Архангели праві щодо твоєї дитини, Сью. Якщо це так, то я буду сподіватися, що, коли час прийде, він зробить правильний вибір, але для цього тобі ще потрібно знати, як до цього ставляться демони. Щоб ти знала, у Люцифера, навіть у його світі, є вороги, є там ті, хто бажає влади так само, як і твій Деміан. А знаю я це тому, що амулет цей взяв в одного такого... - Ангелос сором'язливо опустив очі

- Що це ще за демон такий, як його звуть? - дивуюся я

- Є ручка і папір? Я не можу вимовляти його ім'я, інакше він з'явиться...- точно! Так само відбувається і з Бальтазаром. Щоправда в останні рази, він навмисно мене ігнорує.

Я швидко дала Ангелосу те, що він попросив, і була здивована, він написав ім'я Армарос... але літери, якими він написав це ім'я, були мені спочатку незнайомі, я придивилася і немов заново побачила ці літери. Мені став зрозумілий сенс. Схоже сталося те саме, що і з мовою, якою спілкувалися Деміан зі своїм батьком.

- ОЙ, вибач, ти, напевно, нічого не зрозуміла, я зараз напишу, щоб тобі було зрозуміло, - схаменувся Ангелос і забрав у мене листок...

- Не потрібно! Я все зрозуміла, я все прочитала правильно. Ім'я ж на "А" починається...- буденно кажу я

- Ну так, почекай... звідки ти знаєш цю мову? Ти впевнена, що зрозуміла це ім'я? - мружиться він і все ще не вірить

- Упевнена, Ангелосе! Просто в голос називати його не хочу, ти сам сказав, можу покликати...- трохи злюся я

- Добре, але звідки тоді...- не даю йому сказати і перебиваю

- Я б теж хотіла це знати. Сатана теж розлютився, коли зрозумів, що я чудово зрозуміла їхню розмову з сином. А я не знаю, чому раптом стала розуміти їхню мову...

- Почекай, що? Сатана? Лю... - запнувся він, щоб не називати ім'я вголос, - Бог мій! Ти що, його бачила? - Ангелос здивовано розширив очі, і мене трохи веселило його обличчя зараз.

- Так, Ангелосе, я бувала в Пеклі не раз, із Деміаном, але вийшло так, що я була в царстві батька Деміана, і те, що я бачила... одним словом, не хочу згадувати й говорити про це... - я справді не хотіла згадувати всі ці моторошні картини, у мене досі мурашки від простих спогадів.

- Скажи тільки, все що говорилося в писаннях, це правда? Про Пекло? - дивно чути від нього таке запитання.

- Мені здається, що все набагато гірше, але я здивована чути від тебе таке запитання, ти ж янгол, цим усе повинно бути сказано, ти живий доказ того, що все, що говорилося в писаннях і оповіданнях, все правда... - усе таки ділюся я...

- Господи, у мене стільки запитань щодо цього, але я розумію тебе, і питати не буду! - трохи засмутився він

- Скажи тільки, який він? Цей великий Занепалий ангел? Невже він настільки гарний, як його всі описують?

- Його людська подоба - бездоганна! Це найкрасивіша істота на світі! - згадую я найкращу частину того, що трапилося зі мною, - Але це тільки людська подоба, про інше тобі краще не знати... та й не знаю я, може, вам не можна таке знати, ти ж узагалі людина вже, вибач, напевно! - наостанок вибачаюся я і помічаю такий самий згаслий погляд.

- Ти он краще допоможи мені зрозуміти одну річ, зі мною відбуваються дивні речі, може ти знаєш, що це? - тепер уже бачу зацікавлений погляд.

- Кажи! - і я починаю з головного

- Ну от, наприклад те, що я розумію вашу мову, демонів, ангелів - не важливо, хіба я маю її знати? Потім, востаннє мене зцілював не Деміан. Він сказав, що мене не торкався, отже, я сама вилікувалася... А рани в мене були серйозні - повір! Я бачила збоку своє тіло... А ще, я сама закликала документи, які до цього тільки Деміан міг закликати...- ділюся я з ним і бачу задумливий погляд Ангелоса на мені. Він мовчав приблизно кілька хвилин, щось старанно обмірковуючи. Значить він може знати відповідь.