Поза законом - Олена Федорова

     Побачивши другого дня на роботі дівчину Машу, Лола завела її до себе в кабінет.

- Молодець, що прийшла!

- Не знаю, - відповіла дівчина, - мене в поліції дурепою обізвали, сказали, що я прийшла б ще за півроку!

- Ось у нас тактовні люди у поліції працюють! - обурилася Варта. - Хоча, в чомусь, вони мають рацію. Чим швидше прийдеш, тим більше шансів підтвердити факт зґвалтування. У тебе були свіжі пошкодження тоді! А зараз їх уже нема. Тепер твої свідчення будуть на чистій довірі проти його слів. Вони хоч його словесний портрет  склали?

- Це – так.

- Ну, хоч найголовніше зробили. Потрібно ж його знайти. Потім – упізнати…

   Лола почала розповідати дівчині нюанси проведення експертизи, а потім знову повела її до жіночої консультації, оскільки процедура проведення експертизи вимагала присутності при цьому акушер-гінеколога.

     Саме на прийомі була вчорашня лікарка. Побачивши їх, вона сплеснула руками і сказала, що вони прийшли вчасно, тому що вона збиралася сама шукати Машу.

- А що сталося? - нічого не підозрюючи, запитала потерпіла.

- Сталося таки. Нагородив тебе цей гад…

     Лола з жахом подивилася на колегу.

- Ось подивіться аналіз. Кров на реакцію Вассермана – три плюси!

- А що ж це? - з завмерлим серцем, спитала Маша.

- Це, як тобі пом'якше сказати, захворювання таке. Сифіліс називається.

- Що? - схопилася з стільця Маша. - Сифіліс?

- Ти тільки не хвилюйся! Це зараз лікуватись.

     По обличчю Маші покотились градом сльози.

- Це зараз лікується.

- Але, це ж – тавро на все життя!

- Ось саме тому і треба дати справі законний хід. Тамаро Андріївно, Ви ж зараз напишете направлення в дерматоло-венерологічний диспансер? І в поліцію?

- У поліцію? Навіщо, я ж і так уже написала заяву і прийшла на експертизу, - плачучи, випитувала Маша.

- Ти писала з приводу зґвалтування. А Тамара Андріївна має написати з приводу зараження тебе венеричним захворюванням. Це – окремий кримінальний злочин. І за це у законі передбачається окрема кримінальна відповідальність.

- Ви, колего, мали рацію у своєму діагнозі. У неї – м'який шанкр. А я, лікар зі стажем, відмахнулася, думаючи, що це не серйозно, - журилася Тамара Андріївна.

      Лола махнула рукою.

- Та яка різниця! Головне, що правильний діагноз поставлений і тепер її можна лікувати!

- Машо, а ти не пам'ятаєш, як виглядав ґвалтівник? Ти всі особливості та прикмети у поліції розповіла?

- Так. Він був високим, з животом, що вже добре намітився. Я про риси обличчя їм розповіла. Ще, він був такий прищавий.

- Прищавий? Які прищі були?

- Дрібні такі, червоні.

- Це що – вторинне дисемінування? - схопилися обидві жінки. - Так, ти йди зараз у ДВД і ні про що не турбуйся. Коли полікуєшся – ми тебе викличемо.

     Бідолашну дівчину, приголомшену новим поганим відкриттям, повели до венерологічного диспансера, що знаходився неподалік лікарні.

    Лікар сіла писати звернення до поліції, а Лола повернулася на роботу. Через повну безграмотність у правових питаннях, дівчинка залишилася наодинці зі своїми проблемами, занедбаними, до того ж. Хоча, виявлення венеричного зараження було можливим приблизно через місяць-два після того, що сталося.

     Лола влетіла у відділення і випалила всі новини, що стосувались їхнього аспекту, з експертизи Маші.

- Уявляєш, дівчинку зґвалтував якийсь дорослий “квітучий” сифілітик?

- Треба дзвонити до поліції.

- Нині так і зроблю.

     Лола почала дзвонити дільничному.

- Лоло Ігорівно, вибачте, тут таке дурне дівчисько попалося. Ми просто змушені були дати їй направлення на експертизу.

- Що означає “вимушені”? Все вірно!

- Так уже все одно нічого не знайдете, через місяць!

- І що?

- Ну, вже буде, як вийшло. Якби вона одразу прийшла...

- Я розумію. Але ж вона злякалася. Це ж ще дитя. Хоч вісімнадцять уже виповнилося… Але все одно…

- Ну, давайте чесно, Лоло Ігорівно. Ми нікого не знайдемо. І ця ваша робота піде у сміттєвий кошик.

- Сумніваюсь.

- Чому?

- Спочатку скажіть, чи ви вже впізнали його?

- Ні, звісно.

    Хитрий дільничний промовчав, що під опис підходив один його знайомий - Михайло Банчук, який тримав магазинчик у найближчому селі. ДІП і не думав того, навіть, викликати у відділення для надання свідчень. Михайло був, звичайно, каламутний тип, але іноді платив йому за те, щоб дільничний заплющив очі на продаж трави односельцям. Та й деякі цікаві відомості розповідав ДІПу.

- Справа в тому, що зараз Вам надійде ще одна заява лікаря-гінеколога. Цей чоловік заразив дівчину сифілісом!

- Що? - мимовільно піднявся зі стільця дільничний.

     Це вже був серйозний аргумент.

- А це сифіліс як передається? - зі страхом у голосі спитав він.

- Може не лише статевим, а й побутовим способом. Тому, якщо він з кимось вітатиметься за руку…

     На іншому кінці проводу ДІП поспіхом глянув на свою руку і почав її квапливо витирати об штани.