Поза законом - Олена Федорова
Поки в експертизі все йшло своєю чергою, Ульяшу більше не було про що турбуватися, крім, як про дорогоцінну Лолю. Керівництво їх більше не чіпало. Тож йому лише залишалося планувати, як полегшити своїй дівчині побут.
Дмитро розповів їй про те, як збирався піти з судової медицини, на що та бурхливо відреагувала заявою про те, що нехай від них йдуть усілякі шкідники, а не професіонали, які намагаються відстояти справедливість. І Ульяш зрадів, впізнавши колишню Лолу! Наразі таких резонансних випадків у них не траплялося. А начальство, мабуть, вирішило, що й так облагодіювало експертів, не звільнивши через непослух, та ще й вписавши вдячність у справу Варти, хоч і з подачі прокуратури.
Тому всі виконували свою плинність, як налагоджений механізм, воліючи не спілкуватися один з одним.
Однак, між собою молоді люди продовжували тісно спілкуватися одне з одним як на роботі, так і у Лоли вдома. Чи треба говорити, що Дмитро щоразу користувався запрошеннями дівчини відвідати її нову обитель. І щоразу молодий чоловік відкривався їй з нового, кращого боку.
Тільки зараз вона відчула сповна, яким дбайливим він може бути. І вже зовсім він убив її наповал розповіддю про те, що намагався відтворити її монографію.
- Правда? - зворушливо промовила Лола і по-особливому глянула на хлопця.
У неї навіть серце стиснулося від подиву. Невже він справді збирався закінчити справу її життя?
- Але ж ти не знав тих випадків, які я записувала зі слів кураторів!
- Звісно, не знав! І мене це дуже пригнічувало! Звичайно, найбільше я хвилювався за тебе ... Але, якби ти не знайшлася, то я повинен був, хоча б, увічнити пам'ять про твою працю.
Лолу прямо пробрало від припливу теплої подяки, ніжності та ще чогось приємного, такого, чого вона раніше ніколи не відчувала... Вона підійшла до Дмитра, обняла його і ніжно поцілувала у губи. Поцілувала не еротичним поцілунком, а легким вдячним торканням. І молодик вкотре утвердився в тому, що хоче і може бути щасливим лише з нею.
- Розкажи мені про це, – попросила дівчина.
- Спочатку я мушу, звичайно, вибачитись за те, що без дозволу взяв твої матеріали… - зніяковіло пробурмотів Ульяш, боячись у цей момент глянути їй у вічі.
Але дівчина лише закивала головою, підбадьорюючи розповіді.
- Я переглянув усі записи та зрозумів, що нічого не зрозумів. Я був так засмучений через твою відсутність, що, навіть, не звернув уваги на те, що в тебе був список скорочень.
- Звичайно! Це ж у будь-якій науковій роботі є! - живо вигукнула Лола.
- Але, я поки що не займався наукою ... Лише наступного дня я це виявив і тоді зміг остаточно починати дослідження твоїх випадків. Якби ти знала, як я сумував, що мені ніхто тепер не розповість про геніальну генітальну помсту…
- Я тобі розповім! Прямо сьогодні! Ти станеш моїм співавтором, тим більше, що частина унікальних випадків була ж у нашій спільній практиці!
Ульяш здивовано звів на неї очі.
- Але ж, всю основну роботу робила ж ти?
- Нічого, ти теж встигнеш зробити свій внесок. Добре, якщо ти так хочеш все дізнатися, то сідай зручніше і слухай…
І Лола почала розповідати йому історію Ірочки Верховської (читай книгу “Геніальна помста”), історію експерта Глинської та ґвалтівника Михайла Райського...
Розповідь зайняла кілька годин, тому що дівчина розповідала все в деталях, щоб Дмитро зрозумів кількість людей, які постраждали від цього злочину.
Коли молоді люди схаменулись, було близько третьої години ночі. Зрозуміло, що Лола нікуди не відпустила Дмитра та постелила йому на кухонному дивані.
- Дмитре, я розумію, що наші стосунки зайшли в якийсь дивний глухий кут, - зніяковіло сказала вона, помітивши його ніжний погляд, звернений до неї. - І ти мені дуже подобаєшся... І дорогий мені... Але, тільки дай мені ще трохи часу...
Молодий чоловік відчував, що вона може розтопити його серце лише рухом пальчика, не те, що таким проханням.
Він поцілував її в щоку і відповів, щоб вона ні про що не турбувалася. По-дитячому помахав їй рукою і подався на кухню.
А Лола і справді турбувалася. Вона відчувала, що Дмитро - саме та людина, яка їй потрібна. І розумом розуміла те саме. Он як він турбувався про неї! Вона знала, що якщо остаточно впустить його у своє серце, то це буде назавжди. Це не будуть якісь тимчасові шашні. Все було серйозно. Але щось її утримувало. Вона не розуміла – що саме. Однак, поки вона з цим не розібралася, вона не могла рухатися далі.
