Невинність в розплату - Кіра Шарм

- Бадрид!

   Тут же прокидаюся, відчуваючи, як мене обвивають його сильні руки.

   Млію від його запаху.

   Втискаюся губами, відповідаючи на його, як завжди, дикий, такий голодний поцілунок.

   - Ти повернувся. Я так чекала! Стільки людей у домі! І... І кажуть усяку маячню... Ти кудись збираєшся? Так рано?

   Шепочу, поки він гарячково вкриває моє обличчя, груди, шию поцілунками.

   Утім, зовсім не рано. На годиннику дванадцята дня, а з вузького крихітного віконця щосили ллється сонячне світло.

   Але він при повному параді. У фраку. У накрохмаленій до хрускоту сорочці із зав'язаним білим бантом.

   Для такого вбрання однозначно рано. Або він звідкись так пізно повернувся.

   - У нас зовсім небагато часу, Марі, - Бадрид знову притягує мене до себе.

   Жадібно, голодно пронизує палаючим поглядом. І знову вкриває поцілунками всю шкіру.

   - Почекай! - відштовхуюся від нього обома руками.

   - Значить, це правда? Це вбрання! І всі ці люди? І мій переїзд у цю кімнату! Ти одружуєшся, Бадриде? Ти одружуєшся, а в будинок з'їжджаються гості на твоє весілля! І треба, щоб мене тут ніхто не бачив!

   - Так, Марі, - протирає тут же похмуре, втомлене обличчя руками. - Так, я одружуся. На Данії Лузанській.

   - Коли? - видихаю, відчуваючи, ніби мені в груди встромляється гострий ніж.

   - Зараз. У нас усього хвилин п'ять залишилося. Але я хочу, щоб ти знала, Марі. Щоб пам'ятала. Завжди пам'ятала. Усе, що я роблю, я роблю заради нас. Немає часу зараз пояснювати. Просто немає часу! Повір мені, Марі, - знову тягнеться, але я вивертаюся. Підхоплююся з ліжка. Відбігаю від нього подалі.

   Не вірю! Не можу повірити в те, що він сидить ось тут, на моєму ліжку.

   Такий гарний весь. При повному параді.

   І щойно так гарячково цілував мене захлинаючись!

   А тепер говорить про своє весілля!

   Так просто...

   - Усе, що я роблю і коли-небудь буду робити, це все заради нас, Марі. Завжди буде заради нас! Не завжди буде час пояснити. Але ти повинна. Ти повинна мені вірити. Марі!

  Мотаю головою, притискаючи до розпечених щік крижані долоні.

   І з гарячковою швидкістю метушаться думки в голові.

   І картини. Ці дикі картини.

   Як він підхоплює іншу на руки, а вона в білій сукні. Як цілує і вносить її на руках у свій дім. Господинею вносить. Справжньою господинею! А вночі... Вночі він цілуватиме її! Пеститиме! Торкатися скрізь, так, як до мене торкався!

______________

Як вам такій поворот, ммммм? Віримо Бадриду? Що робити нашій Марі тепер?

Друзі, сьогодні діє знижка на мій роман " ЗРАДА. Я НЕ ПРОБАЧУ"! НЕ ПРОПУСТІТЬ!!!

- Я вагітна, коханий!
Мрію про те, коли опинюся вдома і повідомлю чоловіку цю радісну новину. Потону в його обіймах. А проблеми, що звалилися, ми вирішуватимемо потім.
І…
Завмираю, як укопана, коли бачу свого коханого чоловіка в обіймах… З моєю сестрою! На нашому з ним ліжку!
- Вона скоро повернеться, коханий.
Ляля млосно перевертається на живіт. Пробігає наманікюреними нігтиками по кубикам на торсі Єгора. Спускаючись аж до низу.
Єгор із шумом і свистом видихає крізь стиснуті зуби. Притягує її до себе.
Одного дня я втратила все. Коханого. Сім'ю. Спадщину батька. Здається, гірше вже не може бути, але…
Єдиний, хто міг би мені допомогти, може виявитися ще більшим чудовиськом, ніж мій чоловік! До того ж він мене ненавидить.