Вона підкориться мені - Олена Сашина

— Домовились, — задоволено примружую очі і киваю.

Гурський тисне кнопку селектора.

— Поліно, зайдіть до мене, — сповіщає гендир, підморгуючи мені.

— Так, Вікторе Петровичу? — заходить Поліна і зупиняється біля дверей.

— Поліно, проходьте та сідайте, будь ласка.

Дівчина сідає у крісло навпроти начальника, поряд зі мною.

— Поліна, Станіслав Ігорович хоче стати акціонером нашої компанії, — заходить начальник здалеку. — Його потрібно трохи ввести в курс справи і допомогти з деякою роботою в клубі. Тому направляю вас до нього помічницею.

— Що?! — обурюється Поліна. Очікувано. — Ні!

— Ні? — дивується Гурський. Думав все пройде покірно і беззаперечно? Точно не про Поліну.

— Я не хочу з ним працювати, — видає дівчина правду, як є.

А ось я, навпаки, бажаю, навіть дуже.

— Поліно, не хвилюйтеся! Станіслав чудовий керівник.

— Ні.

— Ні?

— Ви не можете перенаправити мене працювати в інше місце. Я числюся тут. До того ж, ви без мене не впораєтеся, — намагається тиснути на болючу мозоль.

— Це не перенаправлення, Поліно, це додаткова робота. Після роботи в офісі.

— Що-о-о?! — очі дівчини округляються.

— Підете, Поліно, підете. Ми зі Станіславом уже про все домовилися, — директор вирішує включити “начальника”.

— Домовилися? Ви мене що, продали? — обуренню Поліни немає меж.

В яблучко, крихітко! Він тебе продав. Точніше, виміняв. Старий збоченець.

— Ми не в рабовласницькому ладі! — переможно заявляє Поліна, складаючи руки на грудях, підкреслюючи свої неймовірні цицьки.

— Поліночко, я вас дуже прошу, — директор вирішує змінити тактику. — Розцінюйте це як особисте прохання. Лише на місяць! Ввести людину в курс справи і все.

— Я його боюся, — видає дівчина. — Ми не спрацюємося.

Боїться? Ось це новина для мене. Я думав просто недолюблює.

— Спрацюємося, Поліно, — підбадьорюю дівчину. — Якщо не кидатимеш в мене ручками, — додаю наприкінці, нахабно посміхаючись.

— Поліночко, Поліно… — Гурський включає старого хитрого лиса. — Я вам обіцяю нормований робочий день і два законні вихідні на тиждень, — розщедрується чоловік.

— Вони й так згідно із законом мої! — випалює дівчисько. Вона і правда мозковита.

— Але ж за фактом їх немає! — викидає козир гендир. Сам себе ганьбить. — Тепер я дотримуватимусь закону! — бреше, як дихає.

Але щось у дівчині клацає від слів "вихідні" та "нормований робочий день". Начальник у неї, мабуть, той ще мудак. Заїздив бідолашну помічницю так, що вона вже згодна з таким страшним і жахливим як я працювати, аби отримати відпочинок.

— Письмово це зафіксуйте! — вимагає Поліна. Розуміє з ким має справу. Потім повертається до мене. — Я вимагаю офіційного працевлаштування, нормований робочий графік та зарплату в такому ж розмірі, як я отримую у Гурського, — висуває свої вимоги, при цьому загинаючи гарні пальчики з довгими кігтиками.

Ого! Ця дівчинка явно не дурна. Ось тільки це я та людина, яка ставить умови своїм підлеглим, а не навпаки. Це я вирішую скільки кому працювати і яку зарплату він отримуватиме. Але зараз моя мета не самостверджуватись, показуючи хто тут головний, а отримати помічницю. Тому без тіні сумніву погоджуюсь. На місці розберемося хто зверху. І повір, Поліно, мною крутити, як Гурським, у тебе не вийде.

________________

Друзі! Вітаю вас зі святом! Бажаю вам неймовірно гарного, щирого та світлого кохання!Кохайте та будьте коханими! З Днем Святого Валентина!