Вона підкориться мені - Олена Сашина

— Привіт, Полюсику! — видає з порога.

Полюсик? Що ще цікавого я сьогодні дізнаюся про цю помічницю?

— О, сьогодні день моїх улюблених директорів? — єхидно відповідає дівчина, награно ввічливо посміхаючись. — Гурського немає, буде за годину, — сухо відповідає помічниця. — Точніше, — дивиться на наручний годинник, — уже за сорок п'ять хвилин.

— Скучила?

— Ні, — коротко відповідає дівчина, кинувши швидкий погляд на хама, друкуючи текст на комп'ютері.

— Бачу квіти від мене вже отримала. Що скажеш?

— Скажу, що не забудьте забрати їх з собою, коли будете йти, — відповідає, продовжуючи працювати.

Я ледве стримую сміх, а зухвалий бос мало не давиться від злості на таку відповідь. Проте він швидко бере себе в руки.

— Поліна, кидай ти цього старого Гурського і переходь до мене. Я тебе не скривджу, ти же знаєш, — намагається переманити мою помічницю. Тобто помічницю Гурського.

— Дякую за привабливу пропозицію, але я відмовлюся, — намагається спокійно відповісти Поліна.

— Чому? — не вгамовується бос.

— Тому що я звикла працювати спокійно, не хвилюючись, що мій начальник домагатиметься мене на кожному кроці, — випалює, дивлячись прямо в очі біг босу, і його зарозумілість миттєво випаровується.

— А твій Гурський що, імпотент? — намагається захиститися зухвалець, підвищуючи голос і продовжуючи нападки на Поліну.

Я вирішую, що мені час втрутитися. Встаю з крісла, кладу руки в кишені штанів і підходжу впритул до директора.

— Покуримо? — питаю в сантиметрах від його обличчя.

— Ти взагалі хто такий?

— Ветлицький, — неохоче представляюся.

— Ветлицький? Той самий? — радісно видає начальник, залишаючи нарешті дівчину в спокої. — Знаю твоїх "Поганих дівчаток", не раз у вас бував. А знаєш, що? Давай-но я краще сьогодні ввечері до тебе в клуб заїду, там і покуримо?

— Завжди раді, — сухо відповідаю біг босу.

Задоволений директор прощається і йде з приймальні. Я з руками у кишенях повертаюся на колишнє місце.

Поліна з полегшенням видихає та продовжує набирати текст на клавіатурі. Я дістаю телефон і гортаю пошту, періодично поглядаючи на дівчину, яка наполегливо намагається мене не помічати.

У приймальні, як і раніше, світло від променів сонця. З комп'ютера лунає приємна музика, добре розслаблюючи мене після робочої ночі. Гарна Поліна зосереджено працює, не відриваючись від своїх важливих справ. А в повітрі панує неймовірний аромат ванілі та гіркого шоколаду.

____________

Сьогодні покажу вам як виглядає Стас та його тату. ГОРТАЙТЕ 👉