Похід українських армій на Київ-Одесу 1919 - Микола Капустянський

План ШГО. Сх. ч. 21.

Штаб Головного Отамана, оцінивши ситуацію, рішає:

1. Провадити центральною групою дальший наступ на Київ.

2. Полк. Вольфові ставиться завдання захопити Коростень кіннотою; зруйнувати шлях Коростень-Мозир і взагалі забезпечити ліве крило центральній групі.

3. Пересунути бригаду УСС у Жмеринку, на допомогу Наддніпрянській армії. НК ГА мусіла сюди ж перевести 14-ту Галицьку бригаду з Вінниці.

4. Вжити заходів, щоб уникнути ворожих акцій проти Денікіна і налагодити з ним бойову співпрацю.

ПОДІЇ НА ВАПНЯРСЬКОМУ НАПРЯМКУ з 23 до 27.VІІІ.

Обмін думками між от. Юнаковим і ШНА.

Сильний натиск большевицьких частин на Вапнярському напрямку і виявлення їхніх значних резерв у районі Бірзула-Вознесенськ могли спричинитися до прориву червоних на Жмеринку і захоплення ними бодай тимчасово цього узла. Ця обставина змішала б усі карти вищого командування і, зрозуміло, відбилася б негативно на нашому наступі на Київ.

Тому ШГО з великим занепокоєнням поглядає на Одеський напрямок, бо от. Юнаків і ген. Курманович не мають певної надії, що Наддніпрянська армія власними силами справиться з своїм завданням.

От. Юнаків обмінюється через апарат думками із Штабом Наддніпрянської армії і висловлює свої погляди й міркування. Він вважає за необхідне, щоб Наддніпрянська армія негайно перейшла в наступ проти Вапнярської групи. Волинську групу, на його погляд, найдоцільніше перевести на Христинівку і звідти вже діяти нею на ліве крило ворога. В маневрі мусить узяти участь також група Ю.Тютюнника. Безпосередній захист Жмеринки доручити Галицькій армії.

Штаб Наддніпрянської армії трохи спокійніше оцінює ситуацію: він теж мав на думці перейти в загальний наступ, але лише по скінченні скупчення свого маневреного резерву – Волинської групи. Волинців небажано перевозити на Христинівку, бо червоні лише за 18 верст від Вапнярки, де точаться уперті бої; а перевезення залізницею йде дуже мляво. Крім того, неможливо, поки не з'ясовано наших взаємовідносин із Добрармією, щоб Київська група звільнила напрямок Христинівка-Шпола (див. Додатки: телеграма ШНА і розмова полковника Капустянського з осавулом Грицевим ).

Директива від 23.VІІІ.

23.VІІІ. Штаб Наддніпрянської армії директивою ставить своїм частинам такі завдання: 1) групі Удовиченка (3-тя дивізія, 11-та Галицька бригада і 9-та 3алізн. дивізія) активно прикривати Вапнярський вузол. 2) Волинська група скупчується в районі Тульчин-Кирносівка (вихідне становище для маневру). До неї приєднується 2-га дивізія, що ще була на поході із Жмеринки в Тульчин; вона входить у підлеглість штабові Волинської групи.[68] 3) Київській групі, для дальшого забезпечення Христинівського напрямку, обсадити Умань однією дивізією.

Взагалі, малося на увазі до 27.VІІІ. закінчити перегрупування і тільки тоді всіма силами почати маневр щодо знищенння Бірзульської ворожої групи, що билася з Удовиченком.

Бої з 23 до 26.VІІІ. Сх ч. 21.

З 23 до 26.VІІІ. на Вапнярському напрямку точаться уперті бої, червоні намагаються продертися на Вапнярку й далі на Жмеринку. Група полк. Удовиченка заступає їм шляхи. Деякі місцевості переходять двічі-тричі з рук до рук.

Червоні, для підтримки свого наступу, висилають партизанський відділ Криворучка на запілля Удовиченкові. Для ліквідації цього відділу довелося стягти з фронту один полк 3-ї дивізії і відрядити один курінь новоприбулої Північної дивізії.

Ситуація до вечора 26.VІІІ.

Ворог весь час підвозить підсилення спід Одеси. Удовиченко, знесилившися в боях, просить зміцнити його якою-будь частиною, наприклад, Північною дивізією. Штаб армії тримається своєї попередньої думки – не витрачувати резерв на підтримку Удовиченка з фронту, а ввести в бій усю Волинську групу, лише по скупченні її за певним пляном. 2-га дивізія вже пройшла до Тульчина. Частини Волинської групи скупчуються.

На напрямку Умань-Вознесенськ наші передові частини уже ввійшли в дотик із розвідкою 58-ої совєтської дивізії.

Вислід.

Таким чином: 1) До 27.VІІІ. ворог не спромігся прорватися на Вапнярку, бо група Удовиченка успішною боротьбою боронила цей напрямок. 2) розвідчі відділи Ю.Тютюнника зустрілися з добровольцями на Квітківському напрямку, і з розвідкою 58-ї совєтської дивізії. 3) наша резерва – Волинська група і 2-га дивізія – зосереджувалися в призначеному районі 4) ворог іще не виявив остаточного напрямку прориву гро своїх сил, бо ще не було введено ним у бій ні 58-ї дивізії, ні всіх полків 47-ї дивізії.

СТОСУНКИ З ДОБРАРМІЄЮ

Доповідь Ю.Тютюнника. Сх. ч. 21.

Частини Наддніпрянської армії перші ввійшли в дотик із Добрармією. Так, на відтинку Київської групи наші передові стежі ще 21.VІІІ. здибалися на ст. Сигнаївка (на північ від Шполи) із стежами Терсько-Кубанської дивізії. Ком. групи Київської, отримавши ці відомості, повідомляє телеграмою ч. 166 від 22.VІІІ, що пластуни посідають станцію Квіткове і, дізнавшися про наш рух на північ, посуваються на Білу Церкву, але тримають свої відділи й на напрямку Квіткове-Христинівка. Отаман Ю.Tютюнник просить у командира вказівок (на протязі 12 годин), бо можливо сподіватися початку акцій з боку денікінських відділів.

Телеграма командарма Наддніпрянської.

Від Головного Командування покищо не було по Українському війську вказівок на випадок зустрічі з добрармією. Командарм Наддніпрянської дав комгрупи Київської того ж 22.VІІІ. відповідь:

«До мого наказу покищо утриматися від активности проти військ Денікіна, але вишліть до них парляментарів, яким дайте завдання з'ясувати погляд добровольців на Україну і ставлення їх до наших військ».

Телеграма ШГО.

Копію цієї телеграми надіслано до ШГО, 23.VІІІ. від нього одержано таке розпорядження:

«На випадок зустрічі з частинами армії Денікіна, належить триматися, до дальшого розпорядження, слідуючих норм: