Ананас або новий план захоплення Києва - Дмитро Чобіт

проглядається в усьому, особливо у його безпредметних, але дуже злобних нападках на теперішнє керівництво Київради. У своїй звичній манері М. Бродський наліво і направо ллє нечистоти на всіх, але при цьому чомусь не називає жодного факту і жодної персоналії! Ото фарисей! А чого варті його слова, винесені у заголовок газети «Ну нельзя же, ребята, так красть!» [21] І хоча заголовок винесено величезним аншлагом аж на дві газетні сторінки, нікого із цих «ребят» М. Бродський не назвав, а що вони вкрали - теж не сказав. Тому читачі губилися в здогадах. А я ось подумав: «Може, Михайло Юрійович Бродський має на увазі тих злодюг, які нахабно і цинічно цуплять «непідйомні» внески олігархів за право балотуватися по списку БЮТ?» Адже ця справа М. Бродському, мабуть, відома набагато краще, ніж проблема «бинтів, марлі і лампочок». Додатки

У розвиток вищевикладеної теми пропоную увазі читачів три розділи із моїх нових книг «Монолітне болото, або ЗАТ БЮТ» та «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні». У них йдеться про Михайла Бродського, тому ця інформація має істотне значення для доповнення штрихів щодо політичного портрета, про що йшлося у попередніх розділах.

Автор мав бажання включити у цю брошуру ще й ХII розділ із книги «Монолітне болото, або ЗАТ БЮТ», який має назву «Олександр Зінченко і БЮТ». У ньому йде мова про обставини справжніх торгів між М. Бродським і О. Зінченком щодо умов входження останнього у список БЮТ та ХІІІ розділ із книги «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні», який має назву «У передчутті державного перевороту». У ньому одним із основних героїв теж виступає Михайло Бродський. Однак через надто великі обсяги від передруку довелося відмовитись. У зв’язку з цим наголошу на основному із цього розділу. Плановане усунення В. Ющенка з поста Президента України у порядку імпічменту, до чого у вересні 2005 року вдались антиукраїнські сили, почалося із публікацій платіжок Б. Березовського про нібито фінансування ним президентської кампанії в Україні. Ці платіжки з’явилися в Iнтернеті 13 вересня 2005 року, тобто наступного дня після прибуття М. Бродського з Iзраїлю, де він 10-11 вересня проводив переговори з самим Борисом Березовським.

З цього і почалася антиукраїнська провокація, метою якої було усунення з посади Президента України В. Ющенка.

Додаток № 1

Передрук 11-го розділу книги Д. Чобота «Монолітне болото, або ЗАТ БЮТ». - Третє доповнене видання. - Броди: Просвіта, 2006. - с. 93-100 «Примкнувший до них третій, або Найбільша помилка Президента»

По їхніх плодах ви пізнаєте їх.

Євангеліє від Св. Матвія, 7-20

У зв’язку з надмірною політичною активністю заступника голови ВО «Батьківщина» Михайла Юрійовича Бродського не можу мовчки оминути і цю світлу, скромну і набожну особистість, яка називає себе щирим соратником і палким прихильником ідей Юлії Тимошенко.

Ще десь із 1997 року, коли М. Бродський разом мало не з тисячею своїх підлеглих із концерну і банку «Денді» вступив до Народного Руху України, я був із ним добре знайомий; ми часто спілкувалися - він мав певний сентимент до мого рідного міста Броди, звідки походили родинні корені Бродських, - там вони мали прізвище Шоор, що в перекладі з єврейської означає «бик». Я навіть в архівах дещо виявив про предків Михайла Юрійовича - на початку ХIХ століття вони виїхали з тодішніх австрійських Бродів до російської тоді Одеси, де й стали Бродськими, а вже звідти розселились по колишній Російській імперії. Я розповів про це Михайлові Юрійовичу, і він палко заохочував мене на цю тему щось написати та опублікувати. Отже, наші стосунки з М. Бродським були досить приятельські, поки він не подав на мене до суду (мій процес із Г. Суркісом 2000 року) цілком брехливі і наклепницькі письмові свідчення. Читаючи їх у суді, я не йняв віри, що він таке міг написати, і, через деякий час зустрівшись у Верховній Раді України, показав копію заяви і запитав М. Бродського:

- Міша, це ти писав?

- Да, я, - знервовано відповів він.

Я ще не одразу повірив і перепитав:

- Невже ти міг писати таку безпардонну брехню і брутальні наклепи?

І уявляєте, що відповів мені М. Бродський:

- Знаєш, что касаєтся єврейства, то для меня - всьо!

- Виходить, що коли зачеплені інтереси якогось єврея, то можна брехати, зводити наклепи, очорнювати людину нізащо? Міша, а де ж тоді совість? Ти що, не боїшся Бога?

Повне лице Михайла Бродського залилося червоним багрянцем аж по шию, він зі злістю щось буркнув на мою адресу і швидко залишив сесійний зал.

Після цього випадку я ніколи не подавав руки М. Бродському і з ним не вітався - він впав у моїх очах нижче рівня каналізації і перестав бути пристойною людиною.

У Печерському суді, де я судився із Г. Суркісом, мною було внесено клопотання про виклик у зал суду свідка М. Бродського, якого я б там досить просто викрив, вивів би на чисту воду і довів би всю нахабну і цинічну брехливість його свідчень. Але до судової зали М. Бродський обачно не з’явився.

Окрім цього, мені, та й не лише мені, відомі інші не гідні порядної людини вчинки М. Бродського. Так, з трибуни Верховної Ради України цей депутат зводив брудні наклепи на УПА, дивізію «Галичина», український національно-визвольний рух; зокрема він твердив, що УПА і українська дивізія «Галичина» брали участь у розстрілах євреїв у Бабиному яру у Києві. Це була безпардонна, цинічна і нахабна брехня, бо розстріли у Бабиному яру німці проводили у відповідь на влаштовані енкаведистами вибухи будинків та масові пожежі на Хрещатику наприкінці вересня - початку жовтня 1941 року, а Українська Повстанська Армія була організована щойно 14 жовтня 1942 року, тобто, через рік після цих трагічних подій. Це перше. І