Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич

Під весну в 1919 р. видано на полки військове сукно з додатками, щоб у своєму заряді пошили нові однострої для всіх гармашів.

В останній день, коли Січові Стрільці лишали Київ, хтось із київських громадян, повідомив кіннотників СС, що у пивницях під Міською Думою є багато захованого військового сукна. Кіннотники не мали можливости забрати це сукно, бо не мали підвід, тож звернулися до гармашів. Ешельон Гарматної Бриґади СС стояв ще на станції у Києві, готовий до відїзду. Мимо цього виватажено підводи і вивезено це сукно, яке хтось безправно підчас облоги Києва забрав з військових складів і сховав у пивницях Міської Думи. Сукно вивезено з Києва. Частину сукна дістав Кінний Дивізіон СС під командою сот. Бориса, а решту призначено на гарматні полки. Постачання бриґади не було в стані пошити однострої на поверх 4000 гармашів, бо таких кравецьких майстерень не було. Видано тому сукно на кожний полк, з тим, щоб кожний полк шукав сам кравців, які пошили б однострої. Кілька полків заїхали з сукном до Тернополя. Тамтешні кравці піднялися за доброю заплатою шити однострої. До Тернополя вислано хор. Чорненького, щоб завідував шиттям, а готові однострої, щоб відставляв полкам. Усе йшло добре. Кравці шили гарні, на лад одностроїв для старшин, блюзки-френчі, штани-галіфе і стрілецькі шапки. Довідався про де командант міста сот. Цьокан і просто зареквірував деяку кількість одностроїв та сукна, бо сот. Цьокан, зрештою добрий знайомий полк. Дашкевича з Львівського університету, мотивував свій учинок тим, що в галицькій армії навіть старшини не мають таких гарних одностроїв, як мають мати гармаші-рядовики. Доходило до погрози, що Гарматна Бриґада СС звернеться до Галицького Секретаріяту Військових Справ, а вкінці на таку беезправну реквізицію відкличе обидва гарматні полки з-під Львова. Зареквіроване сукно було теж і 6 тяжкого полку СС, який стояв під Львовом. По довгих торгах і листуванні справу полагоджено угодово. Гарматна Бриґада СС відступила сот. Цьоканові сукно на 50 одностроїв для старшин, які перебували в Тернополі. Сот. Цьокан відкликав реквізицію. На цьому скінчилося і однострої були всі пошиті. Гармаші всіх 20 батерій та кінної розвідки вбралися в гарні однострої з червоними випустками, артилерійськими відзнаками на комірі: „СС” і гирла гармат навхрест. У такі однострої була убрана і кіннота СС, але з жовтими кавалерійськими відзнаками і „СС” та шаблі навхрест. Гармаші і кіннотники СС були найкраще і найпарадніше убрані з усіх частин української армії.

Остання батерія, яку зорганізовано у Гарматній Бриґаді СС, була 3-та далекострільна батерія під командою пор. Соловія. Більше батерій не організовано. Не було більше вільних гармат, не було коней і не було гармашів, а також не було і набоїв.

Стрілецька артилерія була завелика в порівнянні з піхотою і кіннотою Січових Стрільців. Зате інші військові частини в Україні мали замало артилерії. Тому Штаб Дієвої Армії приділював стрілецькі батерії до інших частин. На фронті під Львовом потрібно було багато артилерії, передусім тяжкої, бо під Львовом ішли бої позиційні. Поляки укріпили Львів, тому потрібно було тяжкої артилерії, щоби бомбардувати укріплення.

У складі Корпусу СС воювали 1-ший, 3-тій, 5-тий гарматні полки, 10-та або 12-та батерія, які не увійшли в склад полків, і кінна розвідка. Разом у складі Корпусу СС було 10 батерій і кінна розвідка. Другі три полки і якийсь час 10-та і 12-та батерії були приділені до інших військових частин. Поза Корпусом СС було ввесь час 9 батерій, а від січня до червня 1919 р. одинадцять. Мимо того, що полки і батерії воювали по різних фронтах, але творили вони все одну цілість, одну Гарматну Бриґаду СС. При кожній нагоді полки присилали не лише адміністраційні звіти до Гарматної Бриґади СС, але також і бойові. Кожний гарматний полк СС або й кожна батерія СС могла б писати свою багату і гарну історію своїх боїв та воєнних пригод. Кожна батерія змагалася з ворогами у тяжкій нашій Визвольній Війні в 1918 і 1919 роках.

Батерії 10-та і 12-та, які не увійшли у склад полків, бо були відкомандовані до інших військових частин перейшли найбільше трагічних подій.

10-та батерія СС під командою сот. Сипка була відкомандована в січні 1919 р. до Волинської Групи отамана Оскілка. У цій групі воювала до червня 1919 р. У цій групі пережила гарні хвилини наступу аж під Гомель. По розпаді цієї групи і втечі отамана Оскілка, 10-та батерія СС вернулася до Гарматної Бриґади СС під командою пор. Вежбицького, бо попередній командир батерії сот. Сипко, пізніший полковник Армії УНР, лишився у Волинській дивізії, як командир гарматного полку. В червні 1919 р. 10-та батерія СС стояла на позиції коло Острога на Волині. Несподівано наскочила на батерію совєтська кавалерія. Гармаші боронилися картачами, кулеметами. Поліг у бою командир батерії пор. Вежбицький і більшість обслуги гармат. З бою вернулася тільки частина гармашів, один старшина та небагато коней.

12-та батерія, під командою сот. Сави Білодуба була при кінці лютого 1918 р. приділена до Чорноморців, які по втратах на Лівобережжі знову переорганізувалися. З Чорноморцями ця батерія брала участь у боях коло Козятина. Коли ж Чорноморці були знову розбиті, батерія долучила до Синьожупанників, коли ж і ті були розбиті, прилучилася до Гуцульського куреня у Жмеринці. Потім попала до „Січі” отамана Божка. У боях втратила була гармати і переорганізувалася в кінноту, але за якийсь час знову здобула гармати і воювала як батерія. Вкінці 12-та батерія СС разом із Запорізьким Корпусом змушена була перейти біля Терасполя до Румунії, а румуни батерію розброїли. Серед гармашів кинулася пошесть тифу. З початком липня 1919 р. останки 12 батерії СС — три старшини, 37 рядовиків з кількома кіньми вернулися через Молдавщину і Галичину назад до Гарматної Бриґади СС. Ці останки 12-тої батерії СС, які по озброєнні творили пізніше 12-ту батерію СС під командою сот. Білодуба, пізнішого полковника Армії УНР.

10-тої батерії СС більше не було. Вона загинула зі своїм командиром пор. Вежбицьким.

4-тий гарматний полк був приділений до