Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич

У половині січня 1919 р. уряд видав зарядження, яким здемобілізовано старші річники вояків. Це ударило дуже болючо по батеріях, бо відходили старілі гармаші, які були найбільше здисципліновані та обов’язкові. До цього відходили в нових одностроях, бо іншого убрання не мали. У батеріях забракло гармашів. У київських складах не було вже одностроїв, чобіт, щоб обмундирувати нових гармашів.

У половині січня відбувся у Києві похорон поляглих у бою під Мотовилівкою. Сот. Черника, сот. Загаєвича і поляглих стрільців везено на гарматних ляфетах. Поховано їх на горі у Царському саду у Києві. Салют гарматних стрілів попрощав поляглих на віки.

На Україну надтягала війна з усіх сторін. При кінці грудня 1918 р. совєтські війська перейшли границю України у Чернігівщині і на Харківщині. Запоріжський Корпус боронив кордонів України. Почалися бої із московсько-совєтською армією. Директорія надармо висилала ноти до Москви. „Совєти” викручувалися, що вони не висилають війська, що це, мовляв український народ повстає проти Директорії. В дійсності на Україну ішли регулярні московські війська, китайські відділи зорганізовані у Советах, відділи зорганізовані з полонених мадярів і т. д. Ішла Таращанська дивізія, складена з українців, які за часів гетьмана втекли в Московщину. Передусім були це селяни з Таращанщини, які піднесли були повстання проти гетьмана і німців, а потім утікли до Совєтів. Тепер були вони під командою московських старшин і совєтських комісарів. Поза тим Совєти вислали знов багато комуністичних агітаторів, які агітували і видумували різні брехні проти Директорії та її уряду. І вкінці, коли Совєти не хотіли відкликати своїх військ з України, Директорія формально виповіла війну Советам. А насправді війна ішла вже від кінця грудня 1918 р.

Донецький басейн зайняли ще в листопада білі російські війська ген. Краснова. В Одесі висадила Антанта французькі і грецькі війська та організувала російських добровольців проти України. В Галичині ішла від 3 листопада 1918 р. війна проти Польщі. Північну, українську Буковину зайняли румуни, а Закарпаття — чехи.

Отак з усіх сторін наступали вороги, щоб задавити молоду українську республіку. Наче дике гайвороня кинулися зажерливі сусіди на Україну. Спішилися, щоб не дати Україні бодай кілька місяців спокою, щоб не мала часу зорганізувати більше війська, наладнати адміністрацію, суд, загалом — запровадити лад.

Українське командування мусіло висилати на фронт на швидку руч і слабо зорганізовані війська, які були. У військових частинах крутилися вже підплачені совєтські агітатори, які підсували козакам, стрільцям, спокусливі гасла — покидати ряди війська, іти до дому, до теплої хати, дезертувати, замість боронити Україну у зимі, на морозі, серед куль та невигід. Тих агітаторів не було так багато, як в 1917 році, і вони не мали відваги виступати публічно так як тоді, та все ж таки підмовляли всюди до дезерції. Правдиві були слова Головного Отамана С. Петлюри, які він сказав ще в Білій Церкві, що Україні приходиться будувати рівночасно державу і націю.

Війна… Виїжджали батерії СС на фронт, але якось інакше, як воно було 18 листопада 1918 р. у Білій Церкві. Не було того запалу, а навіть радости, їхали, бо такий був наказ.

5-та батерія була під Одесою у групі отамана Григорієва. Українські війська здобули Одесу. Французькі і грецькі війська від’їхали кораблями. Після здобуття Одеси отаман Григоріїв перестав визнавати Директорію, а почав хилитися до Совєтів. 5-тій батерії удалося від’їхати і по різних пригодах між Григорієвим і Махном, щасливо добитися до Гарматної Бриґади СС. У Запорізькому Корпусі, який боронив Лівобережжя проти червоних москалів, була 4-та батерія СС під командою пор. О. Пилькевича. По якомусь часі батерія вернулася до бриґади. До Волинської Групи, отамана Оскілка на Волині, вислано 10-ту батерію під командою сот. Сипка.

Запорізькому Корпусові не сила була витримати навалу московських військ. Упав Харків. Совєтські війська зближалися до Полтави.

Осадний Корпус розв’язано, а всі частини, які входили в склад корпусу, перейшли під безпосередні накази Штабу Дієвої Армії. Із частин Січових Стрільців, які входили у склад Осадного Корпусу, створено Корпус Січових Стрільців. Отаман Є. Коновалець, по розв’язанні Осадного Корпусу, перебрав команду Корпусу Січових Стрільців.

Запорізький Корпус відступав на захід. На поміч йому Штаб Дієвої Армії вислав Стрільців під Полтаву. Зорганізовано окрему групу СС під командою полк. Р. Сушка. У склад цієї групи увійшла 2-га батерія СС під командою сот. М. Кураха, 1-ша гавбична батерія під командою сот. Нечая і кінно-гірська батерія під командою сот. Руссета. Група СС прибула під Полтаву, коли вже совєтські війська Полтаву зайняли.

На річці Псьол здержано ворога і усталено фронт, але з півдня появився новий ворог. Командир полку у Корсуні отаман Хименко збунтувався і перейшов на сторону Совєтів. Потягнув за собою ще залогу Черкас і Золотоноші та вже з наказу Совєтів вирушив проти Групи СС під Полтавою. Хименко назбирав піхоти 2500 багнетів, кінноти 300 шабель, мав артилерію і панцерні потяги. Під Гребінкою прийшло до бою з групою Хименка. Січові Стрільці розбили війська Хименка і вони розбіглися. У цьому бою розірвалася при пострілі одна гавбична гармата. Від розриву згинув командир батерії сот. Нечай і шість гармашів, а біля 20 гармашів було поранених. По смерти сот. Нечая, команду батерії обняв пор. Білинський. Фронт під Полтавою тримався, але інша совєтська армія наступала з півночі на Чернігівщину і посувалася, подібно як в січні 1918 р., через Бахмач, Крути на Київ. Українські війська на цьому фронті не витримали тиску совєтських військ і відступили. Чорноморська Дивізія була розбита. Із піших чорноморських полків лишилося мало вояків. Багато згинуло в боях, а ще більше розбіглося. Чорноморські батерії стали небоєздатні з причини малого числа обслуги. До Києва прибула найперше чорноморська батерія під командою сот. Граціянського. Батерія була зовсім нездібна до бою. Велика більшість гармашів цеї батерії здезертувала. Штаб Дієвої Армії відіслав цю батерію до Гарматної Бриґади СС і наказав переорганізувати її та влучити до бриґади. Цю батерію переорганізовано, доповнено гармашами і вона увійшла під командою сот. Граціянського у склад Гарматної Бриґади СС як ІІ-та батерія СС. Потім прибула ще друга батерія Чорноморців