Нарис Історії ОУН - Петро Мірчук
22
[2] Наведений нами текст – це остаточно прийнятий. У первісній редакції були такі відмінності: а) текст 7-ої заповіді звучав: „Не завагаєшся виконати найбільший злочин, якщо цього вимагатиме добро Справи”. Під „найбільшим злочином” тут розумілося вбивство, перед виконанням якого не повинен вагатися член революційної організації, якщо воно було конечним для добра визвольної боротьби українського народу, б) У 8-ій заповіді замість „безоглядною боротьбою” було „і підступом прийматимеш ворогів Твоєї Нації”. Це мало бути підкресленням, що в боротьбі з національними ворогами українці, за прикладом інших народів, не повинні вагатися теж т. зв. „валлєнродизму”. в) В 10-ій заповіді наприкінці була ще додана фраза: „навіть шляхом поневолення чужинців”. Це був вислід дискусій про те, чи Українська Держава Повинна давати повну свободу чужинцям навіть тоді, коли вони діють на її шкоду, як це було в 1917-18 рр. на Наддніпрянщині, чи навпаки – „поневолювати” їх, як цього вимагає безпека і ріст Української Держави. Та з уваги на різні інтерпретації наведені місця первісного тексту були змінені.
23
[3] „Розбудова Нації”, ч. 3-4, березень-квітень 1930, стор. 94-97.
24
[4] Справу того невиконаного атентату на большевицький консулят у Львові докладно описує З. Книш у своїх спогадах „Дрижить підземний гук”, стор. 75-91.
25
[5] Не дивно, що З. Книш, згадуючи про свою працю на пості бойового референта УВО в 1930 р. і не знаючи про участь згаданих осіб у КЕ, пише, що Р. Шухевич, давній бойовик УВО, та С. Охримович якось відтягалися від згоди на пропозицію Книша, знов же З. Коссак зразу ніби погоджувався, а потім „десь зник”. („Дрижить підземний гук”, стор. 57-58). Це ж виходило щось таке, якби при війську поручник пропонував генералові, бачачи його в цивільному вбранні, щоб той став капралем у його військовому відділі. Не бажаючи розконспіровувати себе, згадані члени КЕ ОУН просто уникали розмов з Книшем.
26
[1] Характерне, що „Комуністична Партія (большевиків) України” була покликана до життя не в Україні, а в Москві аж 12 липня 1918 року. Також і Другий З'їзд КП(б)У відбувся на чужій території, в Москві 22 жовтня 1919 року.
27
[2] Катеринослав, Луганськ, Харків, Одеса, Миколаїв і Київ.
28
[3] Д-р М. Стахів: Перша совєтська республіка в Україні, Нью-Йорк—Філядельфія, стор. 10.
29
[4] Цей ультимат був підписаний від імени Совєта Народніх Комісарів Леніном, як головою, і Троцьким, як наркомом зовнішніх справ.
30
[5] Всеволод Голуб: Конспективний нарис історії КП(б)У. Вид. Український Збірник. Книга 9, Мюнхен 1957, стор. 35.
31
[6] М. Стахів: Звідки взялася совєтська влада на Україні, стор. 17.
32
[7] Там же стор. 27.
33
[8] Голова: Пятаков; члени „уряду”: Ялкін, Антонов, Артем, Квірінґ і знавець від українських справ Затонський.
34
[9] Головнокомандуючий інвазією большевицьких військ „Курського направлєнія”, русотяп Антонов, який зайняв Харків і уможливив дію Народньому Секретаріятові, дивився з погордою на забаву в уряд харківських большевиків і не рахувався з їхніми розпорядженнями.
35
[10] П. Христюк: Замітки і матеріяли до історії української революції. Том IV, 1922. Стор. 173.
36
[11] Там же, стор. 223 і далі з докладним поданням особового складу.
37
[12] Д. Соловей: Україна в системі совєтського колоніялізму, Мюнхен 1959 р., стор. 28, на основі „Декретов октябрьской революции”.
38
[13] А. В. Лихолат: Разгром националистической контрреволюции на Украине, ГИЗ 1954 р., стор. 333.
39
[14] Цитовано за Матвієм Стаховим: Звідки взялася совєтська влада в Україні та хто її будував? Частина І. 1955. стор. 28.
40
[15] Енциклопедія Українознавства, кн. 2, на стор. 406 подає: „Реквізиція зерна в 1920 р. у формі т. зв „разверстки” проходила жорстоко і виконувалася спеціяльними військовими експедиціями і комнезамами. В 1921 році на Україну був накладений непомірно важкий „продподадок”, при чому п'ятьох південно-українських губерній стягнено 18 мільйонів пудів (на 54 млн.) збору”.
41
[16] Ліва опозиція в РКП(б) – Троцький, Зінов'єв, Радек, П'ятаков, Камєнєв – вимагала підтримки світової революції і більшого оподаткування села, приватного промислу та торгівлі. Права партійна опозиція – Бухарін, Риков, Томський – домагалися сповільнити поспішне заводження соціялізму та співпраці з капіталістичними державами, щоб при помочі західніх капіталовкладень відбудувати народне господарство СССР. Зворотом до НЕП-у Сталін здобув підтримку правої опозиції проти Троцького, а зліквідувавши троцькістів у 1927 році, завів пропоновану троцькістами примусову колективізацію і зліквідував праву опозицію. На Україні лівий і правий ухил в партії набирали характеру „націоналістичного” ухилу.
42
[17] Цинічну пораду, як стосувати тактику обдурювання, відкрито подав „великодержавний русотяп” Зінов'єв на 5-ій Всеукраїнській Конференції КЩб)У в листопаді 1920 року в таких словах: „Зробити так, щоб ніхто не міг запідозріти, що ми хочемо перешкодити українському селянинові говорити українською мовою... Через ряд років переможе та мова, що має більше коріння, що життєвіша, культурніша”. Большевицьким русифікаторам хотілося і хочеться відсувати від себе підозріння, що вони обмосковлюють Україну, але незамітно роблять так, щоб з роками таки зрусифікувати її мовно і культурно.
43
[18] Цифри подані за „Українською Радянською Енциклопедією” (УРЕ), том 17, стор. 138 і 141.
44
[19] „Українська Загальна Енциклопедія”, том III.
45
[20] „Аванґард”, 1953-54 р., ч. 10-11.
46
[21] М. Міллер подає, що в Києво-Печерській Лаврі сконфісковано: брилянтів 2 417 штук 1-9 каратових; рубінів 1 345; ізумрудів – 1 106; сафірів – 41; ниток великого жемчугу – 10; риз вишитих жемчугами і дорогоцінними каменями – 18; інших золотих і срібних речей прикрашених брилянтами, жемчугами і дорогоцінними каменями – понад 500/
У св. Софії сконфісковано: 2 митрополичі мітри з брилянтами і дорогими каменями вартости по пів мільйона золотих карбованців; 9 напрестольних орнаментованих плит понад 24 кілограми кожна; кілька плятинових плит; лямпаду вагою 15 кг. з золота і плятини з брилянтами і жемчугами; золоту лямпаду з 241 брилянтами і 327 великими жемчугами та багато цінностей,
