Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями] - Єжи Фіцовський
97
Bruno Schulz, Proza, Kraków 1964.
98
Bruno Schulz, Księga listów. Zebrał, opracował, przypisami i aneksem opatrzył Jerzy Ficowski, Kraków 1975.
99
Zebrał i opracował Jerzy Ficowski, Kraków 1984.
100
С. 207 антецеденція — обставини, події, які передують якомусь факту. (Примітка перекладача).
101
с. 208 Neue Sachlichkeit — дослівно «Нова Предметність», напрямок у німецькій культурі, який розвивався у період Ваймарської республіки; у відповідь на експресіонізм постала своєрідна форма класицизму, прихильники якої вбачали майбутнє мистецтва у простоті мистецьких засобів та громадській активності митців; до цього напрямку належали К. Мензе, Г.М. Дафрінґгаузен, В. Шольц, А. Канольдт, Ґ. Шрімпф, частково Ґ. Ґрош і О. Дікс; у літературі А. Дьоблін, Г. Фаллада, Е. Кестнер, Л. Фейхтвангер намагалися відтворювати дійсність без суб'єктивізму й ідеалізації, вдаючись до іронічного репортажу та описів життя міста. (Примітка перекладача).
102
с. 209 мескалінові видіння — легка ейфорія або стан одурманення з барвистими зоровими галюцинаціями (залежно від дози), які породжує вживання мескаліну, алкалоїду зі стебла мексиканського кактуса, що практикують індіанці під час релігійних урочистостей. (Примітка перекладача).
103
Дочка Стефана Шумана, тепер Ґражина Чижевич.
104
С. 215 Представництво Уряду у Краї — після окупації Польщі у вересні 1939 року нацистською Німеччиною та сталінським СРСР, за кордоном, спершу у Франції, а пізніше у Великій Британії, почав діяти польський уряд в еміграції, який до 1945 року визнавали його західні союзники (у 1941–1943 роках також СРСР). Ним були створені підпільні збройні сили — Армія Крайова — та підпільна цивільна адміністрація, підпорядкована на території окупованої Польщі виконавчій структурі, званої Представництвом Уряду в Краї. (Примітка перекладача).
105
С. 215 кенкарта — від нім. Kennkarte: посвідчення, перепустка. (Примітка перекладача).
106
«Goldene Kejt», літературний щоквартальник (на їдиш), 1963 p., № 30, Тель-Авів.
107
«Trybuna Ludu», № 281, за 27–28.ХІ.1982.
108
Сентенція арамейською мовою про потребу дотримання євреями закону держав, де вони перебувають у період діаспори.
109
С. 246 «…наче то ілюстрації до роману Венера в хутрах Захер-Мазоха, другорядного австрійського письменника, від прізвища якого був утворений термін „мазохізм“, назва девіації» — Леопольд Ріттер фон Захер-Мазох (1836–1895), австрійський письменник, який народився у Львові (його дід з боку матері був відомим лікарем і багатолітнім ректором Львівського університету, а батько — начальником львівської поліції, істориком та меценатом музики), виріс у середовищі із сильними українськими та єврейськими мовними й культурними впливами; позаяк українська мова не мала тоді видавничої інфраструктури, вирішив писати німецькою; доктор філософії, професор університету Ґраца, фахівець із історії Росії. Автор глибоко психологічних та ліричних Галицьких історій, Єврейських історій, більше популярний у Франції, ніж у себе на батьківщині, завдяки циклові романів Заповіт Каїна: Дон Жуан з Коломиї, Капітулянт, Місячна ніч, Плато, Венера у хутрах, Мадонна у хутрах та низці окремих повістей, де провідною темою є аномальне кохання чоловіка, якому подобається приниження, до владної та жорстокої красуні. Попри відсутність у Захер-Мазоха відверто еротичних сцен і зосередженість на певній психологічній грі персонажів, австрійський психіатр Рихард фон Крафт-Ебінґ назвав сексуальне збочення (девіацію), дзеркальне до садизму, прізвищем письменника — «мазохізм» (Psychopatia sexualis, 1886). У лицемірній вікторіанській Європі це повністю знищило добре ім'я літератора, який помер у злиднях, твори його послідовно вилучали з бібліотек і нищили, а оригінальність творчості усвідомили тільки у другій половині XX століття, на культуру якого він справив величезний вплив. Упередженість, яка вчувається в оцінці Є. Фіцовського, традиційна для польської громадської думки, котра табуювала прізвище Захер-Мазоха через батька, який упродовж півтора десятиліття на посту керівника львівської поліції активно поборював польський національний рух, симпатизуючи водночас місцевим українцям і євреям. (Примітка перекладача).
110
Adolf Bienenstock, Z wystawy wiosennej. Prace graficzne Brunona Schulza, «Chwila», 8.VII.1922, № 1213.
111
Wystawa prac artystów żydowskich, Wilno, IV.1923. «Przegląd Wileński» 1923, № 8, s. 7–8.
112
Wystawa siedemnastu malarzy żydowskich, Kraków, 16.11.1930. «Sztuki Piękne» (Kronika Artystyczna). Kraków-Warszawa 1930. R. 6.
113
З листа Юліуша Фляшена до Єжи Фіцовського 1.VI.1948 (див.: В. Schulz, Księga listów, Kraków 1975, s. 159–160).2 «Sztuki Piękne» (Kronika Artystyczna), Kraków-Warszawa 1930. R. 6, s. 200–201.
114
С. 248 хадеки — члени партії християнських демократів. (Примітка перекладача).
115
Artur Lauterbach, Talent w ukryciu. O grafikach Brunona Schulza, «Chwila», 1929, № 3740.
116
Artur Lauterbach, Ze sztuki. Salon wiosenny, «Chwila», 1930, № 4005.
117
«Sztuki Piękne» (Kronika Artystyczna), Kraków-Warszawa 1930. R. 6, s. 200–201.
118
«Głos Plastyków», Warszawa 1931, № 8, s. 6, № 9, s. 5.
119
«Glos Plastyków», Warszawa 1936, № 1–6, s. 97; «Przegląd Artystyczny», Warszawa 1936, № 1, s. 12.
120
Ignacy Witz, Obszary malarskiej wyobraźni, Kraków 1967, s. 40.
121
Лист Шульца до Зенона Вашневського 24.IV.1934 (див.: Księga listów, s. 37).
122
«Cusztajer» (львівське літературно-мистецьке видання мовою їдиш), 1930, № 2.
123
Лист Шульца до Ст.І. Віткевича — першодрук у: St. І. Witkiewicz, Wywiad z Brunonem Schulzem, «Tygodnik Ilustrowany» 1935, № 17 (див.: Księga listów, s. 63–64).
124
Лист Шульца до Стефана Шумана 24.VII.1932 (див.: Księga listów, s. 20).
125
Там само.
126
Лист Шульца до Зенона Вашневського 28.1.1935 (див.: Księga listów, s. 47).
127
St.I. Witkiewicz, op. cit. (див.: Księga listów, s. 64).
128
St.I. Witkiewicz, op. cit. (див.: Księga listów, s. 163–164).
129
Лист Шульца до Остапа Ортвіна 20.V.1921 (див.: Księga listów, s. 17).
130
Лист Шульца до Анни Плоцкер 19.XI.1941 (див.: Księga listów, s. 132).
131
Лист Шульца до Зенона Вашневського 24.IV.1934 (див.: Księga listów, s. 37).
132
St.I. Witkiewicz, op. cit. (див.: Księga listów, s. 63–64).
133
У паперовому оригіналі текст примітки відсутній. (Примітка верстальника).
134
С. 284 «…народився в Кам'янці Струмиловій» — тепер місто Кам'янка Бузька на Львівщині. (Примітка перекладача).
135
С. 323 Гаренда [Harenda] — будівлі в межах Закопаного, в т. ч. музей поета Я. Каспровича та його мавзолей, дерев'яна церква XVII ст. (Примітка перекладача).
136
С. 323 ГСУ — Головне статистичне управління. (Примітка перекладача).
137
С. 326 «таедіовітальні» стани — від лат. táedium vitae, «огида, байдужість до життя, нудьга, породжена оточенням та обставинами, фрустрація». (Примітка перекладача).
138
С. 327 «…повернулася до батьків у Янів…» — від 1945 року селище Івано-Франкове Яворівського
