Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями] - Єжи Фіцовський

публічних виступах щойно — наскільки мені відомо — в 1982 році» — згадкою про 1982 рік Є. Фіцовський прямо пов'язує висловлену критиком точку зору з контекстом епохи — тоді у керованій комуністами Польщі діяв військовий стан, отож заяви про комуністичний світогляд Шульца в контрольованій режимом пресі (а переважна більшість діячів культури або замовкли, або емігрували, або друкувалися в підпільних виданнях) скидалися на колаборацію з узурпаторами. (Примітка перекладача).

73

Świat Brunona Schulza (wywiad z A. Sandauerem), «Trybuna Ludu» № 281, 27–28.XI.1982.

74

Особливо Volkerpsychologie.

75

С. 154 пілсудчик — прихильник політичної практики чи послідовник ідейних поглядів харизматичного польського політика і військового діяча Юзефа-Клеменса Ґіньятовича-Кошьчеха-Пілсудського (1867–1935), який починав у царській Росії як соціаліст, наприкінці Першої світової війни очолив боротьбу поляків за незалежність, а в травні 1926 року здійснив військовий переворот, унаслідок якого у Польщі запанував авторитарний режим та було обмежено діяльність демократичних інституцій. Один із парадоксів цього перевороту полягав у тому, що він був скерований проти ультраправих і ультралівих політиків, які загрожували стабільності державного організму, який балансував під тиском Німеччини та Радянського Союзу; Пілсудський був харизматичним лідером, якого палко любили прихильники, попри його поразки і невдачі, та послідовно поборювали опоненти із націоналістичного та антисемітського середовища партії національних демократів. (Примітка перекладача).

76

«То він навертав мене у 1939-41 роках на радянську владу […]. «Чи бачиш ти інший вихід?», — казав він». — Świat Brunona Schulza (wywiad z A. Sandauerem), «Trybuna Ludu» № 281, 27–28.ХІ.1982.

77

Listy do Brunona Schulza, «Kultura» № 17, 25.IV.1976.

78

С. 156 Марія Кунцевичова (1895–1989) — польська письменниця-романістка; родом із Самари (Росія), із родини засланців; вивчала французьку філологію в університеті Нансі, польську філологію в університетах Кракова і Варшави, спів у консерваторіях Варшави й Парижа; літературною творчістю займалася з 1918 року; з 1939 на еміграції, у 1940–1955 у Лондоні (голова польського відділення ПЕН-клубу), з 1956 у США (у 1963–1971 роках викладачка полоністики в Чиказькому університеті), 1968 року повернулася на батьківщину; авторка психологічно-побутових романів із елементами психоаналізу. Роман Іноземка (1936, екранізація 1986), який рецензував Б. Шульц, присвячений письменницькому дослідженню психіки жінки, яка старіє, літературна критика вважає його одним із найважливіших досягнень польської психологічної прози. (Примітка перекладача).

79

Listy do Brunona Schulza, «Kultura» № 18, 2.V.1976.

80

С. 157 кобольд — у германській міфології добрий дух-опікун дому, який найчастіше живе біля вогнища чи під перекриттям даху, приносить добробут. (Примітка перекладача).

81

С. 158 hiatus (лат.) — провалля, зяюча прірва. (Примітка перекладача).

82

С. 158 Роман Інґарден (1893–1970) — польський філософ і естетик, учень Е. Гуссерля, у 1933–1941 роках професор університету Яна Казимира у Львові, після війни викладав у Яґеллонському університеті у Кракові, дійсний член Польської АН; один із представників феноменології, багато займався проблемами онтології, розвинув власну теорію літератури та основ описової естетики, постулюючи відхід від біографізму та психологізму і зосередження уваги дослідника на самому творі. (Примітка перекладача).

83

С. 158 Стефан Шуман (1889–1972) — польський філософ, психолог, лікар; у 1928–1961 роках — професор Яґеллонського університету в Кракові, перший завідувач кафедрою виховної психології; автор численних наукових праць із галузі пізнавальних процесів, мови дітей, розвитку в них навичок малювання; естетичного виховання, формування індивідуальності й характеру, сенсу й радості від життя; одним із перших помітив талант Шульца і переконував його опублікувати свої твори; про нього Є. Фіцовський докладно пише у розділі Матеріали для автопортрету міфолога. (Примітка перекладача).

84

С. 158 wishfull thinking (англ.) — прагнення видавати бажане за дійсне. (Примітка перекладача).

85

С. 159 «Wiadomości Literackie» — літературно-мистецький тижневик, який виходив друком у Варшаві в 1924–1939 роках; видавці А. Борман і М. Ґридзевський (засновник і головний редактор) були пов'язані з групою «Skamander»; часопис був одним із провідних у міжвоєнний період, його регулярно читала ліберальна інтелігенція; помірковано проурядовий, а водночас сповідував демократичні цінності, гуртував навкруг себе літераторів із дуже різними світоглядами та естетичними програмами; часопис зауважив і високо оцінив оригінальність творчості С.І. Віткевича і Б. Шульца; для приваблення читачів у ньому часто практикувалися дискусії, конкурси, анкети. (Примітка перекладача).

86

С. 159 Бер Горовіц (1895–1942) — єврейський поет і маляр; народився на Закарпатті, перша його книга віршів З моєї гірської вітчизни (Відень, 1919) оспівувала рідні карпатські гори й полонини; служив у австрійському війську, закінчив медичний факультет Віденського університету, працював лікарем, учителем, малярем; перекладав твори українських письменників; загинув чи то від рук погромників у рідному селі Майдан, чи то був убитий німцями у Станіславі. (Примітка перекладача).

87

С. 159 Рахеля Корн (1898–1948) — поетеса, спершу писала польською, відтак перейшла на їдиш; народилася у селі Підліски на Галичині, мешкала у Варшаві; у 1939 році втекла до совєцької зони окупації, у 1948 році емігрувала до Канади. (Примітка перекладача).

88

Listy do Brunona Schulza, «Kultura» № 16,18.IV.1976.

89

Іґнаци Виґард, приятель Ізидора Шульца, брата письменника, головний директор фірми Polski Eksport Naftowy (а не лікар, як я помилково написав у книжці Bruno Schulz — listy, fragmenty, wspomnienia o pisarzu, Kraków, 1984).

90

С. 162 Давид Фришман (1859–1922) — єврейський прозаїк, поет, літературний критик і перекладач; писав івритом; походив із Зґежа, працював у Лодзі, Петербурзі, Вроцлаві, Варшаві, Одесі та Берліні; гостро критикував єврейську літературу епохи Гаскали та пропагував нову естетику, засновану на європейських зразках; переклав івритом твори Ф. Ніцше, Р. Тагора, Дж. П. Байрона. (Примітка перекладача).

91

Лист Шульца до Ст.І. Віткевича — першодрук у: St.I. Witkiewicz, Wywiad z Brunem Schulzem, «Tygodnik Ilustrowany» 1935, № 17 (див. Księga listów, s. 63–64).

92

С. 167 kat'exochen (грец.) — переважно, насамперед. (Примітка перекладача).

93

С. 186 «славойка» — дерев'яний клозет на подвір'ї, іронічна назва якого походить від прізвища польського довоєнного прем'єр-міністра генерала Ф. Славоя-Складковського (1885–1962), за фахом санітарного лікаря, який виступив з ініціативою санітарної реформи, частиною якої було упорядкування відхожих місць. (Примітка перекладача).

94

С. 188 «переслати світлину Шульца роботи цінованого у нашому місті фотографа Шенкельбаха» — ательє Шенкельбаха [Schenkelbach] містилося по вулиці Міцкевича (тепер Шевченка), там Шульц запасався скляними кліше, на яких голкою видряпував свої графічні роботи; родина Шенкельбахів мешкала у будинку по вулиці Флоріянській (тепер Юрія Дрогобича) неподалік від Шульців. (Примітка перекладача).

95

С. 192 ZAiKS — Спілка авторів та сценічних композиторів [Związek Autorów і Kompozytorów Scenicznych], заснована у 1918 році організація, яка опікується у Польщі захистом авторських прав. (Примітка перекладача).

96

Jerzy Ficowski, Regiony wielkie herezji — szkice o życiu i