Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота - Роман Дашкевич
Виринула була думка, щоб запропонувати гетьманові, щоб іменував ген. Грекова, який був заступником міністра військових справ за часів УНР, міністром військових справ. Полк. Коновалець сподівався, що коли б ген. Греків був міністром військових справ, то в такому випадку була б можливість зібрати назад СС, що підлягали б тоді безпосередньо ген. Грекову, як міністрові військових справ. Заметушилися Січові Стрільці на таку вістку, бо шкода було розходитися.
Із цього нічого не вийшло — гет. Скоропадський не погодився з тим, щоб ген. Грекова призначити міністром військових справ. На третій день Великодніх Свят повідомив полк. Коновалець стрілецьких старшин, щоб зійшлися у казармах при вул. Львівській, бо звернувся до нього д-р Дмитро Донцов, що хоче говорити зі старшинами СС від гетьмана Скоропадського. Д-р Донцов обняв уже якусь високу посаду у гетьмана.
Зійшлося біля 30 старшин. Прийшов д-р Донцов, Полк. Коновалець представив д-ра Донцова старшинам. Д-р Донцов говорив довго, що Скоропадський є гетьманом, визнаним німцями. Це доконаний факт, проти якого нічого не можна зробити, тож Стрільці повинні із цим погодитися і затримати полк СС. Далі заявив, що гетьман ставиться прихильно до СС, цінить їх бойові заслуги у боях у Києві і поза Києвом. СС згідно з бажанням гетьмана лишилися б у Києві, а може стали б і його прибічною Гвардією. Стрілецькі старшини прийняли д-ра Донцова і його намови дуже холодно.
Полк. Коновалець і деякі старшини знали д-ра Донцова зі Львова, де він студіював на університеті. Знали його як завзятого соціял-демократа і ніяк не годні були зрозуміти, як д-р Донцов міг за такий короткий час змінити свої політичні погляди і стати проти зорганізованої української, так сказати, демократії та перейти до гетьмана Скоропадського. Нарада не довела до нічого. Старшини і далі стояли на становищі, що гет. Скоропадський окружився вже москалями і при помочі німецького війська усунув українську владу УНР, тому СС не можуть перейти до нього на службу.
Приїхав пор. Курах і повідомив, що Запоріясці стоять в околиці Олександрівська (Запоріжжя), що був прийнятий начальником 1-ої Запорізької Дивізії, отаманом Болбочаном. От. Болбочан дуже радо погодився прийняти хоч би усіх Січових Стрільців до своєї дивізії. Погодився, що Січові Стрільці будуть творити окремі сотні при 2-ім Запорізькім Полку під командою своїх стрілецьких старшин. СС затримають свою стрі лецьку команду і свої стрілецькі порядки. Чостини Запорізького Корпусу були організовані за зразками російської армії, а СС за австрійськими зразками. Батерія увійде до 1-го Легко-гарматнього Запорізького Полку, як 4-та батерія. Четверта батерія була в проекті. Був призначений командир батерії підполк. Омеліянів, але організація ще не почалася. Призначений командир мав би лишитися, а сот. Дашкевич мав бути старшим старшиною по батерії і мав би обняти муштрову частину, а командир батерії — господарську частину. Команда і порядки у батерії мали б лишитися стрілецькі, так як були. Багато у наладнанні цих справ помогли — сот. Юліян Чайківський, який був політичним референтом у 1-ій дивізії, і сот. Заремба, адьютант отамана Натієва, командира корпусу. Обидва вони були з Галичини, студенти львівського університету.
Усе було в порядку. Гармаші тішилися, що знайшовся вихід з прикрої ситуації.
Сот Дашкевич порозумівся з військовим етапом у Києві, де урядували ще прихильники УНР і Січових Стрільців. Етап згодився видавати стрільцям військові поїзні квитки до Олександрівська, коли зголосяться з посвідкою батерії СС, що вони є здемобілізовані.
Першими з батерії виїхали до Запоріжців хор. Гриценюк і хор. Пилькевич. Вони дістали доручення на місці збирати гармашів, які будуть приїжджати, заопікуватися ними і полагодити всякі формальності у корпусі Запоріжців. Далі висилано гармашів. На дорогу кожний гармаш діставав консерви, а в етапі діставав військові документи на проїзд залізницею. Сот. Дашкевич з пор. Курахом почали виставляти потрібні посвідки таки у Михайлівськім манастирі. Зголошувалися гармаші, а далі й піхотинці. Полк. Коновалець схвалив плян, щоб стрільці виїжджали до Запорізького Корпусу. Зарядив, щоб стрільцям видавати ще кількадесят карбованців на дорогу і щоб привезти до Михайлівського манастиря консерви з полкового постачання, які видавалося б на дорогу стрільцям, бо батерія зужила вже свої запаси.
У Михайлівському манастирі видавано посвідки, гроші, консерви від ранку до пізнього вечора. Стрільці всіх родів зброї голосились і виїжджали з Києва до Запоріжців.
Гетьманці довідалися про те, що у Михайлівському манастирі, де за часів УНР містилася батерія СС, видається посвідки на переїзд до Запорізького Корпусу. Одного дня стрільці повідомили сот. Дашкевича, що іде озброєний відділ в сторону манастиря. Хутко сховано цілу канцелярію. Стрільці, які чекали на посвідки розійшлися. Сот. Дашкевич і пор. Курах вийшли з кімнати, і стрінули озброєний відділ. Командантом відділу був колишній командант станції в Коростені, який у лютому 1918 р. виїжджав із сот. Дашкевичем по різних пригодах з Коростеня до Житомира. Здається, тому він і не захотів урядувати. Гарно поздоровив сот. Дашкевича, значуче усміхнувся і пішов до манастиря. Зайшов до кімнати, де видавалося посвідки. Там нікого не було і відійшов. Сот. Дашкевич і пор. Курах вернулися назад і далі видавали посвідки, гроші, консерви. А далі стрільці вже й перестали зголошуватися. До Запоріжців виїхали всі, хто тільки хотів. У половині травня 1918 р. видавання посвідок і висилання стрільців до Запорізького Корпусу було закінчене.
Сат. Дашкевич і пор. Курах попрощалися з полк. Коновальцем, полк. Мельником і старшинами, які лишалися у Києві і від’їхали вниз по Дніпрі. Відвідали могилу Тараса Шевченка у Каневі, а далі подалися на Запоріжжя.
Запоріжців не застали вже в Олександрійську. За цей час Запоріжці переїхали на демаркаційну лінію зі Советами, на Харківщині Там мали стояти і пильнувати кордонів України. В околиці Слав’янська сот. Дашкевич і пор. Курах стрінулися з гармашами.
Список гармашів-старшин, підстаршин і рядовиків 1-ої батерії Січових Стрільців перед складенням зброї:Дашкевич Роман, сотник, з Галичини, Коморовський Михайло, пор., Курах Михайло, пор., з Галичини, Пилькевич Олекса, хорунжий, Богданів Володимир, гарматній технік (всі з Придніпрянщини), Галан Павло, бунч., мед. фельчер (з Галичини), Деревіцький Павло, бунч., ветеринар (з Придніпрянщини), Кузик Петро, бунч., Олеськів Василь, бунч., Федорович Володимир, бунч.,