Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна - Микола Іванович Сенченко

До неї належить інформація прикладного характеру, а саме релігії, ідеології, технології, описова інформація часткових і узагальнених процесів. Саме фактологічною зброєю за допомогою ідеології, релігії, культурної інверсії можна розкласти і підпорядкувати собі противника. Перед цією зброєю виявилися однаково беззахисними й багаті, і бідні, переможці й переможені у війнах держави.

При створенні різноманітних теорій широко використовуються методологічні підходи, вироблені на перших двох рівнях.

Створення християнства породило «християнський світ», а ісламу — «ісламський світ». Ці два світи об'єднали під своїм прапором величезну кількість народів, але водночас розділили народи на два величезні табори. Саме ці дві концепції в ХІХ-ХХ ст. практично знищили майже всі корінні культури Африки.

Пізніше з'явилися різні світські теорії, з яких найбільшою об'єднуючою силою стала комуністична ідеологія. Саме вона створила «світ соціалізму» і «світ капіталізму», що об'єднали багато країн, але з іншого боку знову поділили людство на два антагоністичні табори. Біля витоків теорії насильства стояв Ф. Енгельс. Його погляди на світ ґрунтувалися на матеріалістичному підході — історичний матеріалізм, який проголошує «теорію класової боротьби», як основного стимулу розвитку людства. За Енгельсом виходить, що розвиваються тільки ті суспільства, де є поділ на класи. А безкласові суспільства далекого минулого хіба не розвивалися?

Нарешті, націоналістичні теорії охопили визначену групу народів, яка в силу різних причин не змогла розвиватися та усталено існувати. Але саме націоналістичні теорії на короткому проміжку Глобального історичного процесу виявилися найпродуктивніші й життєздатніші. Проте не маючи глибокого наукового обґрунтування у питаннях розвитку людства, ці теорії ґрунтувалися на помилкових положеннях, узятих чи прямо з біології — теорія расової боротьби (абсолютизація теорії виживання видів), або з комуністичної ідеології, але без її ядра — класової боротьби (наднаціональний і надкласовий народ). Вульгаризація просторового фактора й ототожнення його з територією держави призвело до формування наукового обґрунтування прямого захоплення територій розселення інших народів і проведення політики геноциду проти них з метою «розчистки» для розширення життєвого простору (Німеччина 1930-1940-х років).

Спираючись на фальшиву теорію, радянська наука, як правило, займалася абсолютизацією промислового фактора в економічному розвитку будь-якої країни. На практиці це призводило до заперечення екологічних проблем, до приниження ролі сільського господарства (єдиного виробника продуктів харчування) в економічній могутності країни, розгляду просторового фактора як географічного. Розгляд географії, в тому числі й економічної, без зв'язку з історією й політикою породило заперечення геополітики й фрагментарність у розгляді проблем світового розвитку.

Усі світоглядні системи (релігії, ідеології) ведуть мову про одне й те ж, але використовують різний термінологічний апарат і кожна з них детально розглядає якісь певні сторони життя, залишаючись осторонь від інших сторін. Тому доцільним є розгляд різних світоглядних систем в повноті й детальності картини цілісного світу, яка з'являється перед людиною в результаті освоєння нею нової світоглядної системи.

Яка із світоглядних систем краща? Мабуть та, на основі якої можна вести детальніше й глибше прогнозування розвитку тих чи інших процесів і використовувати прогностичну інформацію на практиці.

Знання видів інформаційної зброї і факту її застосування дає можливість на рівні держави захищати свій інформаційний простір.

Вона включає засоби економічної боротьби за дезорганізацію структур противника і подальше їх поглинання (світові гроші, кредитно-фінансова система з лихварським відсотком, економічна блокада). Історія свідчить, що цей вид зброї, хоч за силою впливу і є досить тривалим, але не призводить до остаточного поневолення. З іншого боку, розвиток певних напрямів в економіці «чужої» держави з метою її виснаження можна інспірувати брехливою теорією. Застосування до багатьох країн світовими лаштунками кредитно-фінансової системи, що ґрунтується на позичковому проценті, в принципі не дозволяє цим країнам вийти з боргової кабали. Спроба Румунії вийти з неї закінчилася «демократичною революцією» і вбивством Н. Чаушеску. Згадайте 1950 рік, коли Сталін прийняв рішення про золотий еквівалент для карбованців замість доларів і фунтів стерлінгів. Через три роки Сталіна не стало.

Дія цієї зброї здійснюється протягом тривалого періоду. Вона вражає не тільки тих, хто живе сьогодні, а й майбутні покоління (це ядерна, біологічна, хімічна, генно-етнічна, наркотична зброя тощо). Ядерна зброя це не тільки враження ядерними вибухами, а й засмічення території противника радіоактивними відходами в результаті інспірованої аварії атомної техніки мирного призначення. Зброєю геноциду є різні хімічні препарати вибіркового ураження, наприклад, гербіциди, що їх застосовували американці під час війни у В'єтнамі.

Проти українського народу застосовується: етнічний геноцид, алкогольний і наркотичний геноцид, інформаційно-економічний геноцид. Етнічний геноцид проявляється у вигляді безконтрольних міжетнічних шлюбів, що призводять до появи генетично ослабленого потомства, сексуальних збочень. Багато вчених Заходу займалися вивченням питань міжетнічних шлюбів і дійшли висновку, що в таких шлюбах у більшості дітей проявляється значне зниження інтелектуальних можливостей у порівнянні з одним із батьків. Оскільки на Заході генетику визнавали, то вдалося з наукових позицій пояснити це явище: якщо частина знань людини зберігається на генетичному рівні, то діти, що народжуються в змішаному шлюбі, отримують середню суму знань своїх батьків, накопичених на цьому рівні. Є й інші негативні якості, наприклад, високий відсоток смертності тощо, але не будемо на них зупинятися. Очевидно лише, що в селекції запроваджуються найвищі вимоги до елітних виробників потомства. Зупинимось коротко на зброї етнічного геноциду, що носить назву сексуальних збочень. Дослідження показують, що кількість гомосексуалістів у різних народів сягає 2–4 відсотки. Найбільший відсоток їх у країнах Західної Європи, де відсутній приріст населення. За оцінками соціологів і психологів, при досягненні чисельності гомосексуалістів понад 5 % від популяції даного народу, настають незворотні процеси, які призведуть до поступового зниження його популяції з темпом до 3 % щорічно. Все це прекрасно розуміли в давнину, коли гомосексуалізм вважали найтяжчим злочином і за нього карали смертю. Пізніше в багатьох країнах, в яких намагалися будувати незалежне від світових лаштунків суспільство, за гомосексуалізм притягали до карної відповідальності. Так, у Німеччині у 1933–1945 роках гомосексуалістів чоловічої статі садовили в жіночі