Інґа - Скотт Ферріс

Після відмови Інґи відновити близькість Джек із різним успіхом спробував спокусити інших найкрасивіших голлівудських жінок. Йому вдалося затягти у ліжко Соню Гені і Пеґґі Каммінс, але, замість причарувати Олівію де Гевіленд, він сів у калюжу, почасти тому, що переплутав ванну із шафою і на нього посипалася лавина тенісних ракеток і м’ячів. «Ти вважаєш, я провалився, бо увійшов у тенісну шафу? — розмірковував пізніше Джек про таку рідкісну причину невдалого залицяння. — Ти гадаєш, саме це завадило мені?»{872}

Крім зваблення актрис, Джек у Голлівуді намагався зрозуміти, які невловимі риси перетворюють актора у зірку і чи їх можна використати для того, щоб із політика зробити президента. Джек орендував квартиру разом із актором Робертом Старком і проводив час із давнім другом Чаком Сполдінґом, який після успіху своєї книжки «Кохання з першого польоту», як й Інґа, став сценаристом.

Зірковий актор Ґері Купер придбав права на книжку Сполдінґа (хоча ця історія часів війни так і не стала фільмом), і якось Джек приєднався за вечерею до них із Купером, намагаючись збагнути, в чому полягає шарм знаменитості. Він пішов «заінтригованим». Як зрозумів Кеннеді лаконічний імідж Купера полягав не в дії, бо той майже нічого не сказав за столом. Як хтось, за словами Джека, «такий нудний, що викликав позіхання», збирав навколо себе після виходу з ресторану натовпи захоплених фанів?{873}

Джек, проте, швидко вчився. Після зустрічей з іншими зірками на кшталт Спенсера Трейсі чи Кларка Ґейбла, він усвідомив, що великі світу цього завжди грали самих себе, чи точніше — грали осіб, яких розвивали всередині. Так само, як бідний лондонський акробат Арчі Ліч перетвориться у впевненого актора Кері Ґранта, так і Джек трансформує свій імідж. Геніальний, але повний сумнівів молодий чоловік під впливом свого батька і покійного старшого брата, завдяки сумлінним спробам і практиці, поволі, але впевнено покаже в собі захопливе поєднання воїна і філософа, юності і мудрості, сміливості і гумору, і після всього цього стане першим американським «президентом-кінозіркою».

Незабаром після переїзду до Голлівуду Джек отримав від Хьорста пропозицію (звісно, з допомогою його батька) — написати про відкриття першої сесії ООН в Сан-Франциско, яка починалася в квітні. Джек мав зробити репортаж про її роботу з погляду ветерана війни.

Кеннеді був не єдиним політиком, який добився поїздки на засідання ООН за журналістською акредитацією. Ще одним став член британського парламенту Роберт Бутбі — показний аристократ, який колись був правою рукою Вінстона Черчілля і вважався можливим майбутнім прем’єр-міністром Великобританії. Незабаром приблизно на тиждень він стане нареченим Інґи.

Роберт Бутбі був на десять років старшим за Інґу, але з будь-якого огляду видавався кремезнішою англійською версією Джека Кеннеді. Статний і красивий, в нього була та сама заразлива усмішка, та сама грива неслухняного волосся (хоча Бутбі був чорнявий, а не русявий) і та сама «непомірна жага до життя»{874}. Він любив оперу, джаз, Хемінґуея та азартні ігри, їздив на двомісному бентлі (зазвичай на великій швидкості) і належав до тих британських завсідників кав’ярень, в яких нудьгувати вважалося найбільшим з усіх можливих гріхів. Серед його найдорожчих друзів був відомий драматург і композитор Ноел Коуард.

Так само, як і Джека, жінки вважали Бутбі неймовірно привабливим, і він також користався цим фактом. Проте, на відміну від Кеннеді, Бутбі був бісексуалом, хоча таємним, і його романи з чоловіками відбулися в юності. Пізніше всі його сексуальні партнери були майже винятково жінками, і у 1960-х роках він виграв суд проти газети, яка стверджувала, що він має інтрижку із членом банди «модів»[70] Ронні Креєм.

Коли Бутбі зустрів Інґу, він уже встиг одружитися і розлучитися і на той час перебував у тривалих стосунках із дружиною близького друга — майбутнього прем’єр-міністра Гарольда Макміллана. Як і Джек, Бутбі врешті-решт покаже Інзі, що теж любить політику більше за кохання.

Природжений політик, який однаково легко знаходив спільну мову і з торговцями рибою, і з герцогами та герцогинями, Бутбі обрався у парламент у віці 24 років. Син единбурзького банкіра, він був дотепним, красномовним, часто вразливим, мав глибокий сильний голос, названий одним із його шанувальників «золотою копальнею»{875}. Перша промова Бутбі в парламенті так вразила Вінстона Черчілля, що коли його через рік призначили міністром фінансів, він попросив Бутбі стати його головним помічником і особистим секретарем в парламенті, і взагалі кілька років ставився до Бутбі як до рідного сина.

Бутбі випередив Черчілля у ворожості до нацистів, як й Інґа, він вільно спілкувався німецькою і часто їздив до Німеччини, переважно на ваґнерівські фестивалі. Він зустрівся з Гітлером у 1932 році і одразу ж відчув небезпеку для Німеччини і всього світу, яку обіцяв прихід фюрера до влади, однак палкі заклики Бутбі до британців готуватися до нової війни зазвичай зустрічали холодне мовчання. Коли один із журналістів написав, що Бутбі «завжди випереджає свій час і завжди правий», той, як і всі коханці Інґи, будучи не надто скромним, відповів: «Із цим висновком я не можу не погодитися»{876}.