Ананас або новий план захоплення Києва - Дмитро Чобіт

Михаил, Вы очень интересный человек, и очень противоречивый.

Теперь Вы активно боретесь с коррупцией, и в связи с этим к вам вопрос:

- В начале девяностых сеть обменников «Денди» работала в Киеве без соответствующих разрешительных документов (в самом начале) кто же вам давал крышу?

Відповідь на це запитання М. Бродський надав ще в часи перебування у СІЗО. Тоді він з подібного приводу повторив слова Генрі Форда: «М

Після презентації моєї книги «Монолітне болото або ЗАТ БЮТ» на протязі кількох днів у ЗМІ з’явилося 37 публікацій про цю подію та відгуків на саму працю; з них 26 були позитивні, 9 - інформаціно-нейтральні і лише дві - негативні. Обидві негативні публікації хоч і мали різні назви - «БЮТ - Бродський, Юлія, Турчинов» - (сайт «Миргород») та «Чобіт таки не поцілував БЮТ у ЗАТ» (сайт «Обозреватель») належали перу одного автора, народному депутату України 1-го скликання, колишньому послу України в Росії Володимиру Петровичу Крижанівському. У рецензії В. Крижанівського нема жодної оцінки жодного із численних наведених у книзі фактів, а є лиш незграбна спроба надати оцінки автору книги, себто мені. В. Крижанівський дивується тим фактом, як так швидко можна написати книгу та ще й її видати, твердить, що написана вона через образу; говорить, що автор не «перебірливий у засобах», «скочується до відверто міщанської позиції, особливо це стосується його спроби аналізувати генеалогію об’єктів свого вивчення».

Полемізуючи зі мною щодо скандалу вчиненого М. Бродським, коли він самочинно зайняв крісло Президента України, В. Крижанівський зауважує: «Були такі, кого обурив не сам факт сидіння у кріслі Президента, а те, хто сів: «Всякий жид буде вмощуватися!» [26] Але найбільше мене вразило не те, що мені приписують фразу, якої немає у книзі «Монолітне болото», а те, що цю фразу опубліковано за вказівкою самого Михайла Юрійовича Бродського! Такий висновок випливає із слів В. Крижанівського, сказаними 16 лютого 2006 року у немалому колі письменників у кабінеті заступника голови Національної спілки письменників України. Я нагадав присутнім, що єдиний, хто виступив із критичними зауваженнями на презентації моєї книги був Володимир Крижанівський, однак після цього на фуршеті, наче вибачаючись, він вимовив знамениту фразу: «Друзі ви всі вже минули інкубаційний період нелюбові до Юлії Тимошенко, а в мене він щойно починається». Ця фраза закінчилася гарячими оплесками присутніх, згодом у Спілці її згадували не раз. Нагадавши ці слова, я запитав В. Крижанівського: «Як це Вас розуміти, то Ви говорите знамениту фразу, то пишете цілком протилежне у статті, та ще й намагаєтеся обілити Бродського?» «Та знаєте, я не хотів писати, але мене дуже попросили і я написав. Правда, там зняли одну частину про Тєрьохіна. Бродський подзвонив і попросив зняти і я погодився». З цього й випливає висновок, що сам Михайло Юрійович виступає замовником і редактором згаданої статті В. Крижанівського, яка з’явилася у контрольованому паном М. Бродським «Обозревателе». Тобто фразу, за яку сіоністи клеють ярлик антисемітизму, якщо не вписав у рецензію В. Крижанівського сам М. Бродський, та принаймні він її редагував і давав згоду на друк. Ось так підло і підступно діє М. Бродський та іже, а потім сам і зчиняє гвалт, щодо так званого антисемітизму. Цей фарисейський жупел його найбільша зброя - він нею захищається і нею нападає. Невже така негідна поведінка М. Бродського залишиться поза увагою культурної і освідченої частини єврейської громади України?

Ще раз наголошую: слово «жид» у моїх працях вжито вперше і є передруком із редагованого самим М. Бродським тексту! Я добре розумію, що для України ця назва народу є цілком історичною, а відповідно і літературною. Згадайте хоча б літописні «Жидівські ворота» стародавнього Києва. Саме така назва етносу присутня у творах М. Гоголя, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки та інших класиків. У Польщі до сьогодні немає іншої назви цього народу окрім «zyd», «zydzie». А в Україні услід за Росією термін «жид; жиди» отримав негативне звучання щойно у 30-х роках минулого століття. Ось і у моєму рідному місті Броди вулицю, яка майже триста років називалася «Жидівською» перейменували на «Єврейську». Однак, прекрасно знаючи ситуацію, я ніколи не вживав у своїх працях слово «жид», бо дотримувався принципу: якщо євреям воно тепер не подобається, то навіщо робити людям прикрість? М. Бродський, очевидно сповідує іншу точку зору і вживає це неприємне багатьом слово, очевидно, для того, аби потім зчинити лемент про так званий антисемітизм. До речі, політтехнолог БЮТ пан Медведєв на 5-му каналі, не заперечуючи жодного факту із книги «Монолітне болото або ЗАТ БЮТ», перейшов у наступ і пробував начепити мені ярлик антисеміта, лише тому, що я опублікував інформацію про єврейські корені Бродського та його предків із мого рідного міста Броди!

Пишучи про Михайла Юрійовича Бродського, я не наголошую на тій обставині, що він єврей, а лиш розповідаю про цілком конкретні факти його вкрай непривабливої минулої діяльності. Я переконаний, що вчинення публічних скандалів, провокцій, наклепів, бійок, сварок, обзивання, матюкання, плювання на людей та ще й у сесійному залі парламенту, прилюдно і під час прямої телетрансляції, є ганебними явищами не лише для українського парламентарія, а й для бедуїна арабської пустелі. Саме тому я й розповів про М. Бродського, аби кияни мали різнобічну інформацію і не голосували за «кота в мішку».

На завершення наведу такі слова: «Господа политики, политика - это не синекура, это Голгофа. Вершина, где вы голы, обдуваемы и овеваемы всеми ветрами» [27]. Непогані слова, чи не так? Вони належать герою нашої оповіді.

Кумир Михайла Юрійовича Бродського Наполеон Бонапарт прагнув підкорити весь світ, але його зупинило Ватерлоо. Пан Бродський задумав підкорити Україну, але Київ має стати для нього зупинкою під назвою «Вилазь».

Київ, 22-28 лютого 2006 року