Атлантида - Девід Гіббінс

Вчений помовчав і схвильовано повів далі:

— Хочу сказати, що найстаріший з відомих фрагментів папірусу датований початком четвертого тисячоліття до нашої ери, хоча наступна за давністю знахідка належить до періоду з різницею в тисячу років. Цей перший зразок було знайдено під час моїх цьогорічних розкопок у дельті Нілу, в Саїсі, біля храму богині Нейт.

Присутніх ця інформація теж явно не залишила байдужими. Катя нахилилася вперед:

— Тож ми маємо носій інформації, що, безперечно, є давнім, але може датуватися будь-яким періодом, аж до другого століття нашої ери. Чи можна визначити дату точніше?

Гібермаєр похитав головою:

— З самого матеріалу — ні. Можна спробувати радіовуглецеву методу, але ізотопи папірусу буде дуже важко відокремити від інших органічних речовин у савані мумії. А щоб отримати достатньо великий зразок, доведеться знищити папірус.

— Вочевидь, це неприпустимо, — сказав Ділен. — Але ми маємо дані щодо обставин виявлення папіруса. Якби Моріс не впізнав цього стилю, ми не сиділи б тут сьогодні.

— Спершу цей папірус побачила моя студентка Айша Фарук, — заявив Гібермаєр й обвів присутніх поглядом. — Я гадаю, що поховання та власне папірус належать до того самого періоду. Це не була якась старожитня дивина, що її з якогось дива вирішили покласти до труни; це був документ, створений за життя того єгиптянина. Про це однозначно свідчить чіткість літер.

Ділен іще раз розгладив свій сувій, надаючи іншим змогу побачити, що той містить символи, скопійовані з папіруса. Він розташував ідентичні літери, пари літер та слова групами. Це був добре знаний усім його студентам метод, за допомогою якого можна було досліджувати частоту вживання символів.

Професор указав на вісім рядків безперервного напису, розташовані внизу аркуша:

— Моріс мав рацію, коли відніс текст до ранньої форми грецького письма, більш ранньої, ніж класичний період, тобто до п’ятого століття до нашої ери. — Підвівши очі, дослідник помовчав. — Він не помилявся, але я можу точніше назвати дату.

Ділен указав пальцем на групу літер у верхній частині аркуша.

— Греки запозичили свій алфавіт від фінікійців. Це сталося на початку першого тисячоліття до нашої ери. Деякі з фінікійських літер залишилися незмінними, інші змінилися з часом. Остаточної форми грецький алфавіт набув лише наприкінці шостого століття до нашої ери. — Він узяв указку та вказав на правий верхній кут сувою. — Подивіться на це.

У низці слів, скопійованих із папіруса, була підкреслена одна літера. Вона скидалася на літеру «А», що впала на лівий бік, причому кінці поперечини виступали, наче руки людини з паличок на дитячих малюнках.

— Фінікійська літера «А»! — схвильовано вигукнув Джек.

— Саме так. — Ділен підсунув свій стілець ближче до столу. — Ця фінікійська форма зникла приблизно в середині шостого століття до нашої ери. З цієї причини, а також з огляду на лексику та стиль я можу висловити припущення, що напис має бути датований початком шостого століття: приблизно шестисотим роком, найпізніше п’ятсот вісімдесятим.

Присутні разом видихнули.

— Наскільки ви в цьому впевнені? — поцікавився Джек.

— Мабуть, я ще ніколи не був упевненіший.

— Гадаю, настав час розкрити найважливішу інформацію щодо дати поховання мумії, — із виглядом тріумфатора виголосив Гібермаєр. — Золотий амулет у формі серця — «іх» — під диском сонця — «ре» — разом створюють символічне зображення імені, даного при народженні підданцеві фараона Апрія. Цей амулет міг бути особистим дарунком людині, похованій у цій могилі, дорогоцінною власністю, взятою з собою в замогильний світ. Апрій був фараоном XXVI династії і правив з 595 до 568 року до нашої ери.

— Просто фантастика! — вигукнула Катя. — За винятком нечисленних фрагментів, у нас немає оригінальних грецьких рукописів, старіших від п’ятого століття до нашої ери. А цей був створений лише через століття від часів Гомера, через декілька поколінь після того, як греки почали користуватися новим алфавітом… Це найважливіша знахідка за багато років! — Жінка зупинилася, щоб зібрати докупи думки. — Маю таке питання. Що робить папірус із грецьким письмом у Єгипті шостого століття до нашої ери, більш ніж за двісті років до приходу Александра Македонського?

Ділен оглянув присутніх:

— Я більше не хочу говорити натяками. Гадаю, що перед нами лежить фрагмент втраченого рукопису того самого Солона, його оповідь про зустріч із верховним жерцем храму в Саїсі. Ми знайшли джерело Платонового переказу про Атлантиду.

Півгодини потому вони разом стояли на балконі, що виходив на Велику гавань Александрії. Ділен курив люльку та спостерігав, як Джек наодинці розмовляє з Катею. Він бачив щось подібне не вперше, але, можливо, Джек нарешті знайшов жінку, гідну серйозних стосунків? Ділен іще багато років тому вбачав великий потенціал у студентові з важким характером і критичним ставленням до наукових авторитетів. Саме професор допоміг Джекові влаштуватися на роботу до військової розвідки в обмін на обіцянку, що той зробить археологію справою свого життя. Інший колишній студент Ділена, Ефрам Якобовіч, який заробив великі гроші на розробці програмного забезпечення, погодився фінансувати всі дослідження Міжнародного морського університету, і Діленові залишалося тільки дякувати долі за шанс брати участь у пригодах Джека.

Джек вибачився перед присутніми, сказавши, що йому треба супутниковим телефоном зв’язатися з «Сіквестом», своїм кораблем. Приязно поплескавши Катю по плечі, він пішов до дверей. Йому доводилося поєднувати інтерес до справи з папірусом з потребою стежити за перебігом підводних пошуків. Минуло лише два дні відтоді, як Костас відкрив золотий диск, але те місце вже принесло знахідки, які обіцяли затьмарити собою навіть знайдений папірус.

Поки він телефонував, розмова на балконі припинилася: вчених зацікавило повідомлення, що пролунало з телевізора, розташованого в ніші стіни. Це був сюжет CNN, присвячений черговому терористичному актові на території колишнього Радянського Союзу: стався потужний вибух бомби, закладеної в автомобіль у столиці Грузії Тбілісі. Як і більшість попередніх випадків такого характеру, злочин був не справою рук фанатиків, а продуманим актом особистої помсти, черговим жахливим епізодом із життя світу, в якому екстремістську ідеологію як головну причину нестабільності на планеті поступово змінювали жадібність і кровна помста. Ця ситуація мала безпосереднє відношення до археологічних знахідок: адже виторг від крадених старовинних речей ішов на фінансування тероризму, а діячів чорного ринку дедалі більше цікавили новини з місць імовірного перебування цінних пам’яток.

Повернувшись, Джек поновив свою бесіду з Катею. Трохи розповівши про своє життя, вона зізналася в палкому бажанні присвятити себе цілком боротьбі з організованою злочинністю, яка займалася пошуками предметів старовини і