Чорний лабіринт. Книга третя - Василь Павлович Січевський

військами. У таких таборах у реквізованих військових казармах, воєнних робітничих оселях, школах тощо, в 1947 перебувало 1,6 млн біженців (у основному зі Східної і Південно-Східної Європи) — в тому числі близько 200 000 українців.(обратно) 21

Факельцуг (нім. Fackelzug) — факельна хода, процесія із запаленими смолоскипами.

(обратно) 22

Корпус контррозвідки (англ. Counter Intelligence Corps, CIC) — спецслужба Армії США під час Другої світової війни і на початку Холодної війни. Його функції були передані Корпусу розвідки армії США в 1961 році, а в 1967 році Розвідувальному управлінню армії США.

(обратно) 23

Дмитро Іванович Донцов (1883–1973) — доктор юридичних наук, український літературний критик, публіцист, політичний діяч, філософ, ідеолог українського націоналізму, орієнтованого на європейський націоналізм.

4 серпня 1914 заснував і очолив Союз визволення України. Ця організація була створена під егідою австро — угорського міністерства закордонних справ фактично з пропагандистською метою надання підтримки Центральним державам у війні проти Росії.

Союз, який проголосив своїм завданням відділення України від Росії та утворення самостійної монархічного держави під протекторатом Австро-Угорщини та Німеччини, вів націоналістичну пропаганду серед російських військовополонених українського походження, які утримувалися в таборах на території Німеччини, Австрії та Угорщини. У 1926 році написав книгу «Націоналізм», яка стала культовою в середовищі українських націоналістів. У 1930-х ідеї та погляди Донцова мали велику популярність серед української інтелігенції, особливо молоді. Деякі з ідей і поглядів Донцова лягли в основу політичної платформи ОУН.

(обратно) 24

Отто фон Бісмарк (нім. Otto Eduard Leopold von Bismarck-Schonhausen; 1815–1898) — німецький державний і політичний діяч. Прем'єр-міністр Пруссії (1862–1890), Бундесканцлер Північнонімецького союзу (1867–1871), перший Рейхсканцлер Німецької імперії (1871–1890). З 1865 р. граф, з 1871 р. Князь фон Бісмарк, з 1890 р. герцог Лауенбургу. За дипломатію реальної політики та сильне урядування отримав прізвисько «залізний канцлер». Йому знадобилося менше дев'яти років, щоб об'єднати століттями роздроблену Німеччину. Створеною ним імперією він керував 19 років. Його державна система відрізнялася стабільністю і здатністю до розвитку, надійним міжнародним становищем. До кінця XIX ст. за темпами розвитку Німеччина поступалася лише Великобританії. У 1881–1889 рр. він провів ряд «соціальних законів»: про страхування робітників на випадок хвороби і каліцтва, про пенсії по старості та інвалідності. Страхування, яке зараз існує практично в усьому світі, було нововведенням «залізного канцлера».

(обратно) 25

Коновалець Євген (1891–1938) — діяч українського націоналістичного руху 1929–1938 років. Полковник армії УНР, комендант УВО, голова Проводу українських націоналістів (з 1927), творець і керівник ОУН (1938). У 1913 р. познайомився з Дмитром Донцовим, чиї роботи згодом мали великий вплив на ідеологію українського націоналізму.

Незабаром після приходу до влади нацистів у Німеччині контакти між нацистськими правителями і керівниками ОУН придбали діловий та систематичний характер. «Все йде добре, — писав Коновалець своєму духівнику Шептицькому. — Щасливий початок 1933 року створив умови, за яких наша визвольна акція кожного дня набирає все більшого розвою і сили. Час випробував нашу дружбу і співробітництво з німцями, випробувавши, показавши, що, незважаючи на багатократні спокуси порозумітися з поляками, ми обрали єдино правильну орієнтацію. Цим ми зобов'язані виключно вашій ексцеленції».

23 травня 1938 року був убитий в Роттердамі (Нідерланди) Павлом Судоплатовим, співробітником НКВС-НКДБ СРСР (до 1934 р. — ОДПУ), який вийшов на Коновальця через «антирадянське підпілля на Україні».

(обратно) 26

Юзеф Пілсудський (пол. Jozef Pilsudski, 1867–1935) — польський державний і політичний діяч, перший голова відродженої польської держави (1918), засновник польської армії; Маршал Польщі. Досягнення незалежності Польщею вважав можливим за умови розгрому Російської імперії у війні з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Встановив і підтримував зв'язки з австро-німецьким генеральним штабом. У роки Першої світової війни 1914-18 командував бригадою, сформованою з поляків, яка у складі австрійської армії воювала на Східному фронті. Був прихильником так званої федеративної концепції, яка передбачала розчленування Російської імперії і створення у Східній Європі федеративної держави у складі Польщі, Литви, України і Білорусі — Міжмор'я (Miedzymorze) на теренах колишньої Речі Посполитої.

(обратно) 27

Драбант (польськ. drabant, нім. Drabant, Trabant — охоронець) — представник категорії військовослужбовців, в обов'язки яких входили супровід, охорона або прислужування. Спочатку, у XVII–XVIII століттях, в ряді європейських країн драбантами називалися охоронці вищих посадових осіб, зокрема — особиста охорона командувача (наприклад, призначувана на час бою) або почесна варта правителя держави, зі спеціально відібраних людей. У наступні часи (до 1880-х) драбантами називалася офіцерська прислуга з нижніх чинів у козацьких і міліцейських частинах — денщики або вестові офіцерів.

(обратно) 28

Гавра — з румуньскої мови (gaura) — нора великих диких тварин, звичайно хижих. Найчастіше це слово використовується для опису нори ведмедя. В українських діалектах так називають ведмежий барліг.

(обратно) 29

Фара (маловживане, діалектне найменування релігійної споруди) — «парафіяльний костел», польський римо-католицький храм. Тут — дім священика при храмі.

(обратно) 30

Підрі — настил над хлівом чи стайнею. Слово вживається на території наддністрянського (опільського або галицького) говору — поширений у верхів'ї річки Дністер (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області).

(обратно) 31

«Друге я» (лат.).

(обратно) 32

Скапен (італ. Scapino, франц. Scapin) — тип шельмоватого слуги, запозичений Мольєром з італійської комедії.

(обратно)