💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Поезія » І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін

І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін

Читаємо онлайн І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін
хороводы желтых пятен Дырявят от деревьев тень. Слилась с небес голубизною Поверхность дачного пруда, И гасит пыл дневного зноя Еще прохладная вода. Густым цветочным ароматом Заполнены и сад, и двор, А виноград спешит куда-то, Перемахнув через забор… Час предзакатного покоя Вновь занимает рубежи, И воздух режут над водою Крылом, как лезвием, стрижи. «День растворился незаметно…»
День растворился незаметно В небес бездонной глубине, И гаснут звуки безответно В вечерней вязкой тишине. Она, такою став от зноя, Что землю жег в теченьи дня, Накрыла город пеленою И вместе с городом меня. Она уже не бестелесна, Имеет запах и объем, И в городской квартире тесно Мне как-то с тишиной вдвоем. И захотелось вдруг свободы От этой душной тишины… Пойду-ка я под неба своды С куском оранжевой луны. Пройдусь по улице неспешно, На лавке в парке посижу И в темноте, почти кромешной, На звезды в небе погляжу… И под чуть слышный шелест листьев, Неразличимых в темноте, О сути вспомню вечных истин, Забытых в жизни суете. «Пятница. Утро, прохладой сквозящее…»
Пятница. Утро, прохладой сквозящее, Тучки барашками белого цвета. Люди, куда-то так рано спешащие, Будто бы осень уже, а не лето. Пятничный рынок – палатки скворешнями, Юркие бабушки, сумки с котомками. Лица знакомые – все они здешние И все трещат голосишками звонкими. Метровагоны, в тоннелях свистящие, Дворник с газетою у перехода — Все это утро, как мы, настоящее, Как и грядущая завтра суббота.
Відгуки про книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: