💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Поезія » Кобзар - Тарас Григорович Шевченко

Кобзар - Тарас Григорович Шевченко

Читаємо онлайн Кобзар - Тарас Григорович Шевченко
виє. Йому Візантію хочеться збудить. «Не буди, Босфоре, буде тобі горе, Твої білі ребра піском занесу, У мул поховаю! - реве синє море. - Хіба ти не бачиш, яких я несу Гостей до султана?..» Так море спиняло (Любимо завзятих усатих слав'ян). Босфор схаменувся. Туркеня дрімала, Дрімав у гаремі ледачий султан. Тілько у Скутарі, в тюрмі, не дрімають Козаки-сердеги. Чого вони ждуть? По-своєму бога в кайданах благають, А хвилі на той бік ідуть та ревуть.

«О милий боже з України! Не дай пропасти на чужині, В неволі вольним козакам! І сором тут, і сором там Вставать з чужої домовини, На суд твій праведний прийти, В залізі руки принести І перед всіми у кайданах Стать козакові…» - «Ріж та бий! Мордуй невіру-бусурмана!» - Кричать за муром. Хто такий?

Гамалію, серце мліє, Скутар скаженіє! «Нехай казиться», - з твердині Кричить Гамалія.

Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги - І покотились яничари.

Гамалія по Скутарі По пеклу гуляє, Сам кайдани розбиває, Братів визволяє. «Вилітайте, сірі птахи, На базар до паю!» Стрепенулись соколята, Бо давно не чули Хрещеної тії мови. І ніч стрепенулась. Не бачила стара мати Козацької плати. Не лякайся, подивися На бенкет козачий. Темно всюди, мов у будень, А свято чимале. Не злодії з Гамалієм Їдять нишком сало Без шашлика. «Засвітимо!» До самої хмари З щоглистими кораблями Палає Скутара. Візантія пробуркалась, Витріщила очі, Переплива на подмогу, Зубами скрегоче.

Реве, лютує Візантія, Руками берег достає, Достали, зикнула, встає… І на списах в крові німіє. Скутар, мов пекло те, палає, Через базари кров тече, Босфор широкий доливає. Неначе птахи чорні в гаї, Козацтво сміливе літає, Ніхто на світі не втече; Огонь запеклих не пече. Руйнують мури, срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають в байдаки. Горить Скутар, стиха робота, І хлопці сходяться, зійшлись, Люльки з пожару закурили, На байдаки - та й поплили, Рвучи червоні гори-хвилі.

Пливуть собі, ніби з дому; Так, буцім гуляють, Та, звичайне, запорожці, Пливучи, співають.

"Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий, Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти, По морю гуляти, Слави здобувати, Із турецької неволі Братів визволяти. Ой приїхав Гамалія Аж у ту Скутару, Сидять брати-запорожці, Дожидають кари. Ой як крикнув Гамалія: «Брати, будем жити, Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити". Вилітали небожата На лан жито жати; Жито жали, в копи клали, Гуртом заспівали: "Слава тобі, Гамалію, На ввесь світ великий, На ввесь світ великий, На всю Україну, Що не дав ти товариству Згинуть на чужині».

Пливуть собі, а з-за хвилі Сонце хвилю червонить; Перед ними море миле Гомонить та клекотить. «Гамалію, вітер віє, Ось-ось наше море!..» І сховалися за хвилі - Неначе за гори.

[Жовтень - перша половина листопада 1842]

Тризна

На память 9-го ноября 1843 года.

Княжне Варваре Николаевне Репниной

ПОСВЯЩЕНИЕ

Душе с прекрасным назначеньем Должно любить, терпеть, страдать; И дар господний, вдохнвенье, Должно слезами поливать. Для. вас понятно это слово!.. Для. вас я радостно сложил Свои житейские оковы, Священнодействовал я снова И слезы в звуки перелил. Ваш добрый ангел осенил Меня бессмертными крылами И тихостройными речами Мечты о рае пробудил.

Яготин, 11 ноября 1843

Души ваши очистивше в послуша- нии истины духом, в братолюбии нелицемерно, от чиста сердца друг друга любите прилежно: порожде- ни не от семени нетленна, но не нетленна, словом живаго бога и пребываюшего во веки. Зане всяка плоть, яко трава, и всяка слава че- ловеча, яко цвет травный: изсще трава, и цвет ея отпаде. Глагол же господень пребывает во веки. Се же есть глагол, благовествованный в вас.

Соборное послание первое святаго апостола Петра, I, 22, 25

Двенадцать приборов на круглом столе, Двенадцать бокалов высоких стоят; И час уж проходит, Никто не приходит; Должно быть, друзьями Забыты они. Они не забыты,- в урочную пору, Обет исполняя, друзья собрались, И вечную память пропели собором, Отправили тризну - и все разошлись. Двенадцать их было; все молоды были, Прекрасны и сильны; в прошедшем году Наилучшего друга они схоронили И другу поминки в тот день учредили, Пока на свиданье к нему не сойдут. «Счастливое братство! Единство любови Почтили вы свято на грешной земле; Сходитеся, други, как ныне сошлись, Сходитеся долго и песнею новой Воспойте свободу на рабской земле!» Благословен твой малый путь, Пришлец убогий, неизвестный!

Ты силой господа чудесной Возмог в сердца людей вдохнуть Огонь любви, огонь небесный. Благословен! Ты божью волю Короткой жизнью освятил; В юдоли рабства радость воли Безмолвно ты провозгласил. Когда брат брата алчет крови - Ты сочетал любовь в чужих; Свободу людям - в братстве их Ты проявил великим словом: Ты миру мир благовестил; И, отходя, благословил Свободу мысли, дух любови! Душа избранная, зачем Ты мало так у нас гостила? Тебе здесь тесно, трудно было! Но ты любила здешний плен, Ты, непорочная, взирала, Скорбя, на суетных людей. Но ангела недоставало У вечного царя царей; И ты на небе в вечной славе У трона божия стоишь, На мир наш, темный и лукавый, С тоской невинною глядишь. Благоговею пред тобою, В безмолвном трепете дивлюсь; Молюсь тоскующей душою, Как перед ангелом молюсь! Сниди, пошли мне исцеленье! Внуши, навей на хладный ум Хоть мало светлых, чистых дум; Хоть на единое мгновенье Темницу сердца озари И мрак строптивых помышлений И разгони, и усмири. Правдиво, тихими речами Ты расскажи мне все свое Земное благо-житие И научи владеть сердцами Людей кичливых и своим, Уже растленным, уже злым… Скажи мне тайное ученье Любить гордящихся людей И речью кроткой и смиреньем Смягчать народных палачей, Да провещаю гимн пророчий, И долу правду низведу, И погасающие очи Без страха к небу возведу. И в этот час последней муки Пошли мне истинных друзей Сложить хладеющие руки И бескорыстия елей Пролить из дружеских очей. Благословлю мои страданья, Отрадно смерти улыбнусь И к вечной жизни с упованьем К тебе на небо вознесусь. Благословен твой малый путь, Пришлец неславленный, чудесный!

В семье убогой, неизвестной Он вырастал; и жизни труд, Как сирота, он встретил рано; Упреки злые встретил он За хлеб насущный… В сердце рану Змея прогрызла… Детский сон Исчез, как голубь боязливый; Тоска, как вор, нетерпеливо, В разбитом сердце притаясь, Губами жадными впилась И кровь невинную сосала… Душа рвалась, душа рыдала, Просила воли… ум горел, В крови

Відгуки про книгу Кобзар - Тарас Григорович Шевченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: