Таємна вечеря - Борис Ілліч Олійник

Крізь півстоліття невгоєне, — Різних призовів і дат — Строго шикуються воїни На Історичний Парад. У великодньому леготі, Чисті, як правда сама, Встали живі із полеглими: Мертвих між ними — нема! Пам’ять свічею величною Перед полками горить. Пильно вдивімось у вічі їм В цю заповідану мить, Бо за сурмою пророчою Під корогвами весни Підуть у вічність вони Прямо з Параду урочого. Підуть, зоставивши правнукам У заповітний хосен Вірність Присязі і Прапору, Честь непорочну імен. Стягам парфировим вклонимось. На ратоборців помолимось. І возвістуєм литаврами Всім на широтах земних, Як ми Дев’ятого Травня В образах ратників праведних Вперше впізнали ... святих! Як, небесами повінчаний, Вклавши у піхви меча, Їх перед Брамою Вічності Сам Змієбор зустріча! «Гряде пророк»

Солженіцину

«Гряде пророк! Пророку — лєта многа!» Волає ревно православний люд. ...Левина грива. Борода — з Толстого. І лиш в очницях кубляться волого Нехристиянські блуд, і страх, і лють. Так хто ж єси? Яку іще подобу Сховав нараз від мертвих і живих Під арештантську маскувальну робу. — Ти, мічений у списках потайних? Та око правди прозира наскрізно... І твій зіщулений, тваринний страх — Довічна мста за спродану Вітчизну. За всіх, засвідчених у таборах! Втікав, як тать, в чужинницькі пенати... А за тобою мітою біди Звивався слід, який ти приховати Жадав би і на Страшному Суді. О, вічна тяга, котра кримінала На темне