На кленовім мості - Світлана Дремлюк
Повнота духовної зрілості, що росла в чистоті сумління і душевної світлості, де вибаглива і тонка чутливість до краси і багатства природи, до краси і шляхетності людської сутності в її щирих виявах у парі з гідністю і глибоким розумом — дають кожному слову цієї збірки природну і органічну неповторність і свіжість, ту художню таїну, що стає закономірним явищем у будь-якому мистецтві, а надто в літературі.
На кленовім мості
Таїна слова
Повнота духовної зрілості, що росла в чистоті сумління і душевної світлості, де вибаглива і тонка чутливість до краси і багатства природи, до краси і шляхетності людської сутності в її щирих виявах у парі з гідністю і глибоким розумом — дають кожному слову цієї збірки природну і органічну неповторність і свіжість, ту художню таїну, що стає закономірним явищем у будь-якому мистецтві, а надто в літературі.
«У житті не буває ні легких, ні простих доріг».
«І горя й сліз — всього було», — повторюю подумки за автором і вітаю пані Світлану з новим творчим успіхом!
С. НосаньІснує думка, що на багатьох людей, зокрема, обдарованих творчими задатками, має значний вплив та земля, де вони побачили світ і стали дорослими людьми.
Не можна вважати цю думку беззаперечною істиною, та я, очевидно, належу саме до таких людей. Народилася і виросла в краю Шевченкового дитинства, на тій землі, яку «сходив Тарас малими босими ногами», моє учительське й громадське становлення відбулося у славній гетьманській столиці Чигирині, де також не раз бував великий поет, а вже справжнє духовне й людське зростання пройшло у старовинному Корсуні, увінчаному іменем Шевченка.
Ці святі місця стали частиною мого життя, наповнили його змістом, подарувавши, окрім життєвих випробувань, щастя спілкування, дружби, творчості й улюбленої праці.
С. Дремлюк Величальна КорсунюЧолом тобі, прадавній Корсунь,— Містечко з древнім родоводом! Стоїш собі століттями над Россю — Частиночка історії мого народу. Тебе велінням князя Ярослава В часи лихі ворожої навали Фортецею міцною збудували І «місто-воїн» гордо нарекли. Не раз стогнав ти у вогнях і ранах, І слави, й мук — всього зазнав. Вітав полки Хмельницького Богдана, Полковника Золотаренка теж стрічав. Ось парк старий — твоя окраса. Величний шум столітніх сосон. Зберіг наш парк сліди великого Тараса — Його каштан росте ще й досі. Текли роки, подій було немало, Води багато у Росі спливло. Пожарами не раз усе палало, І горя, й сліз — всього було. В сорок четвертому бої гриміли, Здригалася земля од вибухів і болю. Ворожу рать тут оточили й розгромили — Таке не забувається ніколи. Уклін тобі, мій добрий Корсунь, — Бузкове місто над рікою! Тебе зовуть перлиною Надросся — Благословенним будь у мирі й супокої!
2002 р.
«Життя дарує радість спілкування»Життя дарує радість спілкування І радість зустрічей, і біль розлук. Між першим криком й подихом останнім Проходить часом мить, а може, — сотня літ. Життя — це неба голубінь бездонна, Травневий сад у вальсі білопіннім, І літні зорепади, й ночі темно-сині, Осінніх снів снування напівсонне, І крики журавлів у небесах осінніх, Зимових сутінків срібляста павутина... Жити завжди складне і незбагненне. Це — лабіринт, а може, дійсно, — мить... Ти прагнеш зупинити ритм його шалений, А треба просто жити і життя любить! Без нарікань і посягань щоденних, Без планів, підрахунку втрат. Воно — від Бога. І назад не верне. Життя не повертається назад.
Січень 2003
У бібліотеціПравічна мудрість книг, І таїна, захована у слові... Так часто подумки до них Звертаєшся. Вони ж мовчазні, загадкові, Стоять собі в надійних сховах, Стоять і думають. А в кожнім слові Захована людська велика таїна.
Січень 2003
Зимова октаваЗимовий парк такий сумний, Такий задумливо поважний, Такий замріяний стоїть... І сніг у чистоті незайманій лежить —
