Том 10 - Леся Українка

«Да, были хуже Бремена, но не было под-л е й» (точніше: «Бывали хуже времена, но не было подлей») — цитата з поеми М. О. Некрасова «Современпики».

...П ротест проти такої профанації поезії і хист у...— Мова йде про французьких буржуазних поетів і артистів, які вітали російського царя Миколу II, коли той восени 1896 р. приїхав у Париж для закріплення російсько-французького урядового союзу.

...Протест проти поздравл енія їх з коронаціє ю...—Студенти лісової школи в Hanoi (Бельгія) у 1893 р. надіслали студентам Петербурзького лісового інституту поздоровлення у зв’язку з коронацією Миколи II. Це поздоровлення обурило російських студентів, і у відповідь на нього вони надіслали лист-протест до віденської соціал-демократи чи ої газети «Arbeiter Zei-tung», де він і був опублікований (можливо, і в «La Reforme»). В перекладі українською мовою його надрукував також І. Франко в журналі «Житє і слово» (1896, кн. 1, с. 57—58, стаття «Вісті з Росії»).

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 179—180.

Б а к у н і н Михайло Олександрович (1814—1876) — російський дрібнобуржуазний революціонер, ідеолог анархізму.

Дебогорій-Мокрісвич Володимир Карпович (1848— *1926) —діяч народницького руху 70-х років на Україні. У 1879 р. й(йго заарештовано і засуджено до п’ятнадцятії років каторжних робіт, через рік він утік за кордон, де займався виданням народницької літератури. З 1894 р. жив у Болгарії, бував у Драгоманових, зустрічався там з Лесею Укриїикою.

«Tyrannicide» — скорочена пазва книжки М. Драгоманова «Le tyrannicide en Russie et Taction de l’Europe Occidental», Par M. Dragomanov, Geneve, 1881 («Тираноборство в Росії і поведінка Західної Європи». Женева, 1881.— франц.).

212. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 19 грудня 1896 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-тн т., т. 5, с. 185—186.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

Датується за першодруком.

...Кабінет одного професор а.— Йдеться про професора хімії М. А. Бунге (1842—1915).

...П очали хапати студенті в...— Мова йде про арешти учасників революційного студентського руху, членів Союзної ради київських об’єднаних студентських організацій і земляцтв, проведені київським губернським жандармським управлінням у 1896 р.

...Н ашого доброго знайом о г о...— Михайла Васильовича Кривинюка, тоді студента Київського університету, пізніше чоловіка сестри Лесі Українки Ольги. Притягався до суду в справі про Союзну раду київських об’єднаних студентських організацій і земляцтв та за зберігання і розповсюдження протиурядових видань, був висланий в Архангельську губернію на два роки.

«Л е т у ч и е о т р я д ы» — загони поліції і жандармерії, що під час нічних наскоків хапали людей і без суду та слідства вивозили їх на вислання адміністративним порядком.

...В «Житі і слові».—У статті «Вісті з Росії» («Житє і слово», 1896, т. 6, с. 469—473).

...Перешліть мої вірші Ф р а п к о в і...—Вірші: «На вічну пам’ять листочкові...», «Слово, чому ти не твердая криця?..», «Fiat пох!», «О, знаю я, багато ще промчить...», «Грішниця», «Хвилини розпачу». З конспіративних міркувань Леся Українка послала їх для друку І. Франкові через Болгарію, використавши «оказію». Вірші були надруковані у журналі «Житє і слово», 1897, т. 6, с. 13—16; 354-362.

Чи отримали Ви petit poeme en prose? — Стаття «Голос однієї російської, ув’язненої» має іронічну посвяту: «Маленька поема в прозі, присвячена поетам і артистам, що мали честь привітати імператорське російське подружжя у Версалі».

Літературно-артистичне товариство — добровільне товариство митців і літераторів, що існувало в Києві у 1895— 1916 pp. Товариство мало відділи: літературний, музичний і художній. Влаштовувало літературні бесіди й літературно-музичні вечори, літературні, музичні, образотворчі конкурси, художпі виставки, ювілеї видатних діячів культури, проводило виховну роботу серед мистецької молоді тощо.

...Писатиму оповідання на конкурс...—Леся Українка написала оповідання «Голосні струни», премійоване на першому літературному конкурсі Київського літературно-артистичного товариства в 1897 р.

1897

213. ДО І, Я. ФРАНКА. Січень 1897 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т, 5, с. 186.

Подається за рукописною копією (ф. З, № 1626, с. 63). Автограф пе відомий.

Датується на підставі історико-літературних даних про полеміку між Лесею Українкою та І. Франком на початку 1897 p., викликану статтею І. Франка «З кінцем року» («Житє і слово»,

1896, № 6, с. 401-407).

...Аби стаття була взята иазад.— Полемічна стаття Лесі Українки «Не так тії вороги, як добрії люди» («Житє і слово»,

1897, т. 6, с. 244—250), спрямована проти помилкових тверджень Г. Франка про недоцільність участі українців Желябова, Кибаль-чича та інших революційних народників у російському революційному русі. На хибність цих поглядів І. Франка вказував В. І. Ленін (див.: Ленинский сборник, т. ЗО, с. 11—12). Сам І. Я. Франко пізніше назвав полемічні виступи власні і Лесі Українки документами «епізоду непорозуміння між своїми» (див.: Франко /. Молода Україна. Львів, 1910, с. 96).

214. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ттПМАНОВОЇ. 13 лютого 1897 р. Київ

Вперте надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 182—183.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

Датується за першою публікацією.

Левитський Микола Васильович (1859—1936) — український громадський діяч ліберально-буржуазного напряму. Висував проекти створення ремісничих, землеробських та інших артілей. У 90-х роках XIX ст. організував серед селян на Херсонщині землеробські кооперативи-артілі, що швидко розпалися. У радянський період працював у різних кооперативних установах України. Аити-марксистські погляди М. Левитського піддав критиці В. І. Ленін.

...В Катеринославській губ...— очевидно, помилково; треба в Херсонській.

...В ечір в па м’ять Надсон а...— Вечір з нагоди 10-річчя з дня смерті російського поета С. Я. Надсона відбувся в Літературно-артистичному товаристві в Києві 2 лютого 1897 р. Учасники вечора читали і слухали твори С. Я. Надсона російською мовою, а також у перекладах українською (переклади М. Старицького та Лесі Українки), польською, французькою та грузинською мовами.

Леся Українка через хворобу иа вечорі ие була, її переклад вірша «Про любов твою, друже, я марив не раз...» було прочитано Оленою Пчілкою.

215. ДО Л. М. та -А. М. ДРАГОМАНОВИХ. 15 лютого 1807 р. Київ

Вперше надруковано у пид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 187.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не рідомий.

Датується за першою публікацією.

«Скуч и і» к и и ж к и — с о економічні,