Том 10 - Леся Українка
Твоя Леся
P. S. «Світову річ» грали в Одесі в редакції Стари-цького. Заньковецька покинула Садовського і, кажуть, пішла на «русскую императорскую сцену»!!
. 32. ДО О. П. КОСАЧ (матері)
1 березня 1890 р. Київ Субота, 17
Люба мамочко!
Одержала вчора листи, що ти прислала мені. Дуже тобі дякую, що ти їх не затримувала до тих пір, поки я приїду, а прислала тепер. Одначе наш cousin'1 пише по-русъки зовсім не зггрше! Не знате, чого Ліда з нього хоче. Сором Ліді, що вона корить свого чоловіка за болгарщину; я від неї сього не сподівалась. Шкода, що Лідянка не назвали Цветаном, хоч і Дмитро нічого собі ймення. Який чудний почерк у нашого cousin’a, якийсь уже болгарський. Ми з кна-кною разом читали Їхні листи, і кна-кпа дуже утішалась, дізнавшись, чого, власне, був присланий Лоті. А знаєш, я бачила, як наша кна-кна перед другими кна-кнами хвастала книгою болгарською. Боровикова кна-кна представилась, що вона усе чисто пошмає, але Сла-винська не зважилась так хвастать і мусила признати, що не розбере нічого. СлавинсБка перша запитала мене, чи я бачила його вірші в «Зорі», але при тім сказала (не знаю, чи не збрехала), що ткта сама того номера ще не бачила, що в бібліотеці, скільки раз не заходила, не могла застать, але казала, що піде куди-небудь ї достане непре-мінно; бачиш ти, що в неї не стає настільки хвастощі, аби сказати, що їй зовсім не цікаво бачити сей номер. Плеяд-них кна-кон я не бачила на сім тижні зовсім, бо «Плеяда» не збиралась. Лисенко зайнятий концертом, що має бути 19-го (в пользу чорногорців), і через те не має часу для «Плеяди», і самі кна-кни зайняті різними свевками тощо, так що думають зібратись аж на тім тижні. «Молочний путь» збирається, але обидва рази я там не ;була, бо тепер там люди мені не знайомі і завдання у їх такі, що я на себе прийняти не можу, отже, йти для тоїю, щоб сказать: «Панове, я для вас робити нічого не обіцяю», мені здасться, що для сього йти не варт. У Ковалевської була я раз, бо хотіла про їхні «молочнії» справи дізнатись,, а тут у мене про се все говорить не випадає, бо дуже багато кругом чужого, народу. Взагалі, що тк писала про ішїв-сышх панночок,, що вони до мене не ходили торік, то се правда, тільки про Ковалевську сього не можна сказати, бо торік вона> частіше всіх у мене бувала і завжди сама приходила до мене просить у «Молочну путь». їй тепер бїда сталась — мати її вмерла, а вона сього року якраз хотіла їхати до неї на Сибір одвідати; Старий Ков[алев-ський] дуже зажурений, аж мов трохи непритомний, і ще гірше якось постарів і осунувся. Галя по своїй швидкій натурі не так піддається журбі1. Метушиться вона тепер, уряджуючи дитячі роковини. Роковини сі таки мають бути
25-го у «лошатипій» хаті. Старші теж, здасться, будуть
26-го, але се ще не відомо. Про театральний гурт Миша тобі писав, отже, тепер сей гурт якось більш організується і, здається, будуть правильно від, часу до часу давати спектаклі; словом, се щось так, як «драматичне товариство». Що>ж, «Чорноморці» зійшли; зовсім-таки добре, то, може, у них і далі діло піде на лад. А от твоїй кумі Варварі Івановні біда велика — у неї рак на груді і так розійшовсь,, ир уже й права* рука боліти, починає; кажуть лікарі, що треба різат, а, то більше двох років не проживе. Біда*, та? й годі! Усі другі кияни живі і здорові, тільки Трегубові діти на кір слабі та хлопець Рашевської
скарлатину.. Кна-кна наша жива й здорова, і я так само, тільки що нога болить не менш, як і вдома, ну, та вже я їй вдома. задам, а тут уже нічого робить. Цілий сей тиждень я не ходила нікуди як єсть, ані за поріг, тільки що. часом униз до> іша-кни, та й то не щодня, а нога все-таки* болить,, хоч не дуже, а все ж болить. 19-го піду в концерт, уже й білети єсть мені, Наталі і Миші. Наша кна-кна тепер зостається сама на квартирі, бо Рожанськнй знайшов собі репетицію з квартирою і харчами, то оце на тім тижні вибирається. Пашкевичеву кна-кну бачу щодня на обіді, славна вот кна-кна, але затопить я її ще не вспіла. Маргарита пише, що в Одесі тепер Синявсышй,— це добре,, може, він там хоч «Молочний путь» який збере, бо він, здається, дещо тямить.
Маргарита не хоче мені прислати «Сон Макара», за що я на неї дуже серджуся. Маня, видно, не одержала мого листа, що я їй писала, певне, родичі їй не зібрались одіслать. Сама ж вона тепер знов учителює в селі Мала Мощаниця в Дубенщині і дуясе довольна своїм станом, та й я думаю, що так для неї лучче.
Миша казав, що хутко тобі напише і має багато чого писать, а тепер просив тільки передать, що «все обстоит благополучно».
Просила б я тебе, мамочко, щоб ти мені прислала на ім’я Корейво записку, аби він мені видав деякі ноти, дуже б я хотіла їх мати. Завтра або позавтрьому приїде сюди Наталчине фортепіано, то я могтиму випробувать усі нові п’єси. Коли ти проти сього нічого не маєш, то от я тобі спишу ті ноти, що я хотіла б купити:
От і все. Я просила папу передать тобі се, але він, певне, забувсь. Ну, як же, мамочко, чи ти приїдеш у Київ? Може, й Пуцик на роковини приїде? Чи не збираються представлять «Кармелюка»? Як негрики поживають? Цілую їх усіх щиро
