Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999 - Тімоті Снайдер

21

Kaminski Andrzej. Republic vs. Autocracy. — Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1993.

22

Див. таблицю на с. 48. Це також видно з хронологічного переліку збірок, виданих Віленською археографічною комісією в серіях «Акты, издаваемые Виленскою археографическою коммиссиею», «Акты, издаваемые Археографическою комиссиею, высочайше учрежденною в Вильне» та «Акты, издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов».

23

Tereskinas Arturas. Reconsidering the Third of May Constitution and the Rhetoric of Polish-Lithuanian Reforms // Journal of Baltic Studies, 27, 4 (1996). — p. 300. Див. також: Walicki Andrzej. The Enlightenment and the Birth of Modern Nationhood. — Notre Dame, Ind.: University of Notre Dame Press, 1989. Про просвітницькі дискусії навколо польських реформ див.: Вулф Ларі. Винайдення Східної Европи: мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. — К.: Критика, 2009. — с. 283–402.

24

Для знайомства з цим питанням див.: Hundert Gershon David. Some Basic Characteristics of the Jewish Experience in Poland // Polonsky. From Shtetl to Socialism. — p. 19–25; Rosman M. J. The Lords' Jews. — Cambridge, Mass.: Ukrainian Research Institute, 1990. — p. 1–22. Класичною працею вважається: Baron Salo Wittmayer. A Social and Religious History of the Jews. — vol. 16. — New York: Columbia University Press, 1976.

25

Goldberg Jacob. Privileges Granted to Jewish Communities As a Stabilizing Factor in Jewish Suport // The Jews in Poland / Abramsky Chimen, Jachimczyk Maciej, Polonsky Antony (eds.). — Oxford: Blackwell, 1986. — p. 31–54; Beauvois Daniel. Polish-Jewish relations in Russian territory // Ibid. — p. 81; Eisenbach Artur. The Emancipation of the Jews in Poland, 1785–1870. — Oxford: Basil Blackwell, 1991. — p. 126–127, 158–160.

26

Визначена в 1791 p. територія переважно західних (у т. ч. українських) губерній, де мало право проживати єврейське населення Російської імперії. Проіснувала до 1917. — Прим, перекладачів.

27

Міцкевич сам пізніше одружився з жінкою єврейського походження. Міцкевичеве заплутане походження — це лише одна з варіацій на цю тему; історик Йоахим Лелевель (1786–1861), видатний віленський професор за часів Міцкевичевого навчання та найбільший тогочасний польський історик, був сином німецького дворянина. Для Міцкевича етнічні визначення національності не мали сенсу, тому неможливо визначити, ким він був «насправді», з'ясовуючи походження його батьків чи прадідів. Вступ до дискусії щодо Міцкевичевого походження див. у: Applebaum Anne. Between East and West. — London: Macmillan, 1995. — p. 114–122; Grudzinska-Gross Irena. How Polish is Polishness? // East European Politics and Societies, 14, 1 (2000). — p. 5ff.; Ascherson Neal. Black Sea. — New York: Hill and Wang, 1994. — p. 144ff. Про татарські мечеті див.: Tyszkiewicz Jan. Tatarzy na Litwie i w Polsce. — Warszawa: PWN, 1989. — s. 287. Фундаментальною працею є праця: Weintraub Wiktor. The Poetry of Adam Mickiewicz. — The Hague: Mouton, 1954. Щодо порушених питань див. с. 14–15.

28

Експансія польської освіти в Російській імперії не зачепила євреїв. У Вільнюсі радше російська, ніж польська, мова була для євреїв вікном у ширший світ.

29

Бенджюс А. и др. История Вильнюсского университета. — Вильнюс: Мокслас, 1979. — с. 64–66; Beauvois Daniel. Szkolnictwo polskie na ziemiach litewsko-ruskich 1803–1832. — t. 1. — Lublin: KUL, 1991. — s. 37–39, 273–275. Приклад Міцкевича, литовського поляка, кар'єра якого, уможливлена російським царем, привела до створення довготривалих символів польського патріотизму, не є унікальним. Схожою була доля Міхала Клеофаса Огіньського (1765–1833), чий полонез «Прощання з батьківщиною» в А мінор став найвідомішим польським бароковим твором.

30

«Філомати» (від грец. philomathes — той, що прагне знання) — організована за зразком масонських лож Й. Ковалевським, Я. Чачотом, Т. Заном, А. Міцкевичем та ін. таємна патріотична організація студентів Віленського університету, що існувала в 1817–1823 рр. Після розкриття більшість її членів, у т. ч. Міцкевич, були засуджені до заслання у внутрішні губернії Росії. — Прим. перекладачів.

31

Порівняймо Міцкевичеві рядки про втрачену Литву з Пушкіновими про відкриття Петербурга: «Природой здесь нам суждено / В Европу про-рубить окно, / Ногою твердой стать при море». «Евгений Онегин» був закінчений у 1832 р., «Пан Тадеуш» — у 1834. Пушкін і Міцкевич товаришували. Див.: Tomaszewski Jerzy. Kresy wschodnie w polskiej mysli politycznej // Miedzy Polska etniczna i historyczna / Wrzezinski Wojciech (red.). — Wroclaw: Ossolineum, 1988. — s. 97 і далі; див. також: Свирида И. И. Между Петербургом, Варшавой и Вильно. — Москва: ОГИ, 1999.

32

Barzun Jacques. Classic, Romantic, and Modern. — Garden City, N.Y.: Doubleday, 1961. — p. 14.

33

Taylor Nina. Adam Mickiewicz et la Lithuanie // Les confins de l'ancienne Pologne / Beauvois Daniel (ed.). — Lille: Presses Universitaires, 1988. — p. 70.

34

Улащик H. H. Предпосылки крестьянской реформы 1861 г. в Литве и Западной Белоруссии. — Москва: Наука, 1965. — с. 5–6.

35

Gieysztor Jakob. Pamietniki. — t. 1. — Wilno: Biblioteka Pamietnikow, 1913. — s. 36, 61, 136.

36

Про його газету, що виходила в оригіналі і російською мовою, див.: Калиновский К. Из печатного и рукописного наследия. — Минск: Беларусь, 1988. Див. також: Lossowski Piotr, Mlynarski Zygmunt. Rosjanie, Bialorusini i Ukraincy w Powstaniu Styczniowym. — Wroclaw: Ossolineum, 1959. — s. 166–186; Stanley John. The Birth of a Nation // The Crucial Decade / Kiraly Bela (ed.). — New York: Brooklyn College Press. — p. 110–119.

37

Aleksandravcius Egidijus. Political Goals of Lithuanians, 1883–1918 // Journal of Baltic Studies, 23, 3 (1992). — p. 230–231; Udrenas Nerijus. Book, Bread, Cross, and Whip: The Construction of Lithuanian Identity within Imperial Russia: Doctoral dissertation. — Brandeis University, 2000.

38

Moritsch Andreas. The January Insurrection and the Emancipation of Peasants in the Polish-Russian Provinces // The Crucial Decade / Kiraly Bela (ed.). — p. 180–182.

39

Kasperavicius Algis. Ksztaltowanie sie narodu litewskiego // Europa nie prowincjonalna / Jasiewicz Krzysztof (red.).